26 листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодоморів. Найстрашнішим був штучний Голод 1932-1933 років. Він забрав життя близько 7 млн людей. Цей Голодомор визнали геноцидом українського народу. У пікові місяці в ці роки в Україні щохвилини помирали 24 людини, щогодини - 1 440, щодня - 34 560 людей.
"Голодомор не зламав" - національні пам'ятні заходи цього року присвятять людям, які змогли реалізувати себе попри травму пережитого геноциду.
Заходи вшановування пройдуть по всій Україні та у 32 країнах світу.
Gazeta.ua публікує інтерв'ю з дослідником Голоду Станіславом Кульчицьким.
Як вдалося зробити публічним обговорення Голодомору у Радянській Україні?
- Я написав доповідну записку в Центральний комітет Компартії. Мовляв, весь світ знає, що Голодомор був, а ми далі не визнаємо. Півроку ця записка блукала різними відділами. Зрештою дійшли висновку, що треба дозволити публікацію в "Українському історичному журналі". З однією умовою: спочатку виступить перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький і скаже, що Голод був. Цю промову він зачитав 25 грудня 1987-го - на святкуванні 70-річчя радянської влади. У березні наступного року вийшла моя стаття.
Близько 80 відсотків громадян України сьогодні визнають Голодомор геноцидом. Це хороший показник?
- Дуже хороший. Інститут соціології позаторік провів опитування: ким ви себе відчуваєте в першу чергу? Більшість назвали себе громадянами України. 6% - громадянами колишнього Радянського Союзу. Це вдвічі менше, ніж 20 років тому. 3% - космополітами, громадянами Європи або світу, 2% - представниками своєї нації. Кількість тих, хто ідентифікує себе зі своєю областю, селом чи містом, відчутно знизилася. Але регіональне відчуття досі поширене. Це - результат постгеноцидного способу життя, коли Україна не існувала як держава.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Біля лісу жила сім'я Мирошниченків. Тут же ловили дітей і їли"
Як довго відчуватимемо наслідки геноциду?
- Після трьох поколінь такого існування людина ментально стає нездатною чинити будь-який опір. Тому наше суспільство досі значною мірою постгеноцидне. Маємо всі ознаки цього: негаразди в економіці, політиці, перетворення України в олігархічну республіку. Ми то хочемо у Європу, то відсахуємося від неї. Тільки 1991-го почало утворюватися громадянське суспільство. Це об'єднання по горизонталі. Виникнення різних організацій, які не залежать від держави й мають можливість контролювати її на вільних виборах. Першою ознакою була помаранчева революція.
Зараз у нас є три покоління: два радянські - діди й батьки - і одне "майданне". Коли буде два - пострадянське й радянське пенсійного віку, - тоді вже будуватимемо в себе Європу. До цього залишається років 15.
Повну версію публікації читайте в журналі "Країна" №348.
Національні пам'ятні заходи вшанування жертв Голодомору відбудуться в суботу 26 листопада.
1 
1
Коментарі
62