Четвертий велозаїзд "Батяри на роверах" зібрав десятки шанувальників львівської міської культури початку ХХ століття.
Головною умовою участі у променаді була наявність велосипеда та відповідний зовнішній вигляд. До заїзду допускалися різні велосипеди, але перевагу надавали класичним міським моделям, а власник велосипеда мав виглядати у стилі англійської велосипедної моди тридцятих-сорокових років XX століття.
"У нас же нічим не гірше від англійців, є цілий шмат унікальної батярської культури зі своєю мовою, піснями, кодексом честі, традиціями та одягом", - кажуть організатори.
Кожен учасник заїзду міг взяти участь в конкурсі та отримати подарунки за найкращий велосипед, жіночий та чоловічий образи, найкращі вуса та бороду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "А би тебе мама ліпше була висьцяла на кропиву" - як лаються галичани
Ретрозаїзди відбуваються щорічно у багатьох країнах світу, не є винятком і Україна, де вже три роки поспіль відбуваються ретро-круїзи у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві та Львові. Історія проведення таких заїздів виникла у Лондоні у 2009 і має назву Tweed Run. Сенсом Tweed Run є повернення до витоків велокультури.
Львівські батяри - субкультура, що панувала у Львові з середини 19 по середину 20 століття. Батяри мали особливий зовнішній вигляд, особливу говірку, полюбляли батярську музику, яка завжди була веселою, енергійною, під яку можна було від душі потанцювати та наспіватись в галасливій кнайпі. Батяр любив гарних жінок, міцну випивку, веселий дотеп і гарну гулянку. Коли вони збирались у другій половині дня у Львові ставало значно веселіше - вони любили жартувати та підколювати усіх.
"Батяри з одного боку були волоцюгами і хуліганами. А з другого — дуже елегантними хлопами зі львівських передмість", — розповідає львівський поет Андрій Панчишин.
5 
1
Коментарі