"Хлопці у нас плитку кладуть, картини малюють, дошки пилять, корів доять, трактором керують. Тільки автівки їм не даємо. Щоб не втекли. Наша колонія з полегшеними умовами для в'язнів. Має мінімальний рівень безпеки. На вікнах немає ґрат, ув'язнені без кайданів. На полі працюють, то їхню присутність перевіряють раз на дві години. Минулого року цим скористалися два засуджених - один утік в Росію, інший – у Крим. Зараз їхні справи в Інтерполі", – розповів 53-річний Сергій Довженко, начальник Крюківської виправної колонії №29 в селі Божківське на Полтавщині.
В колонії відбувають покарання за злочини, скоєні з необережності, невеликої та середньої тяжкості. Тут знаходиться 215 засуджених. Більшість - винуватці аварій. На території колонії чоловіки вирощують та виробляють сільськогосподарську продукцію. Доглядають за худобою. Мають 250 корів, 550 свиней, 250 овець і коней та 3, 7 тисяч птиці - гусей, курей, індиків та кілька павичів.
Сергій Петрович зустрічає у своєму кабінеті в чотириповерховому адміністративному приміщенні з білої цегли. На стіні портер Петра Порошенка. Навпроти крісла в шафі - з десяток ікон та "Біблія". Пригощає твердим сиром. Він віддає домашнім молоком.
"Це свій. Із зібраного молока. Щось для себе залишаємо. А решта - на продаж. Продукція їде в Охтирку на молокозавод, - каже чоловік. - Хлопці в нас трудяги. Майже всі задіяні на власному виробництві. Рідко хто не хоче працювати. Щомісяця отримують зарплатню. Від мінімальної до 3 тисяч доходить. Дивлячись, як працювати. Якщо сумлінно роблять, можуть сподіватися на дострокове звільнення. Роботи вистачає, бо маємо 2,6 гектарів паханих полів. Тільки в цьому році трагедія. На Полтавщині 5 місяців дощів толком не було, через це – чорні поля. Не зійшла озима. Тепер жодні добрива не допоможуть".
Одноповерхові казарми з червоної цегли розкидані по території. Після обіду в середині нікого немає. Засуджені на роботі. Кімнати прибрані, стіни в білих шпалерах. В кожній по 4 ліжка та полиці. На них по іконі та книги. На одній самовчитель з іспанської. В приміщенні тепло.
"Частково перевели котельні на альтернативне паливо – пресовані брикети з навозу. Виготовляємо їх із власної сировини. Вони ефективніші за дерево", - говорить начальник тюрми.
До полів їдемо старим автобусом. Начальник дзвонить, аби під'їхали трактористи, які орють землю. Два трактори зупиняються на межі з полем.
"Работаю 8 месяцев уже тут, водительские права со свободы еще, - каже 21-річний хлопець у засмальцьованій робі. Називається Вєтальом. - У нас все добре", - нервово перебирає в руці гайковий ключ.
"А я майже по спеціальності влаштувався, - розказує другий тракторист Олексій, родом із Шишаччини. Постійно дивиться в сторони. - У мене свій бізнес був на свободі. Ну як бізнес, своє таксі. Приносило такий-сякий прибуток. Із цього жив. Сів за ДТП, вже третій рік тут. Зарплату отримую, як і всі на волі. Більше двух тисяч є. Трошки грошей додому висилаю. Годують непогано. Буває, куплю собі щось на зароблені. Працювати не важко. Тільки земля суха, плуги рве".
Із Віталієм цікавляться, де їх можна буде побачити в інтернеті. Кажуть, щоб родичі подивилися. Бо в колонії мережі немає.
15 хвилин їдемо до ферми, що знаходиться з іншої сторони Божківського. У великому ангарі розділені сектори. На стіні намальована свиня, цеглою викладено дату будівництва - 1990 рік. В середині приміщення розділене на сектори. В найбільшому - нутрії. Далі - в'єтнамські свині, телята, кролі. За ними доглядає двоє в'язнів.
"Сидіти осталося 5 років. Думаю, краще працюватиму цей час. На цьому сараї ми вдвох із напарніком. Працюємо із сьомої ранку до п'ятої вечора. В обов'язки входить дивиться за худобою, розводити її, вести контроль за чисельністю, щоб був приріст. Ну і поддєржувать порядок, щоб чистота була. Якщо чогось не вміємо - уколи там ставити, приглашаєм спеціального лікаря", - розповідає Олександр у теплій водолазці.
"Я ж з города. То спершу не вмів нормально доглядати за ходою худобу - вичищати, кому що сипати. Не знав порядків, що до чого. Уже втягнувся. Старші навчили. От з нутріями треба акуратно, - тримається за металеву огорожу з нутріями. Вона заввишки до пояса. - Можуть високо стрибнуть і вкусить. Інтересні тварини - живуть сім'ями. На одного самця по нєсколько самок. Не плохо", - сміється.
"В мене в ДТП вийшло дві жертви. Не хочу, щоб їхні родичі побачили. Скажуть, чого це він не за рєшоткою сидить, а худобу доглядає. Вони думають, це ж усе рівно, що на свободі", - каже напарник Олександра. Не називається. Стоїть в стороні.
3 
1
Коментарі