Артем Кирилюк 26 років ремонтує годинники. Всі нюанси професії годинникаря

"Перший годинник розібрав у 5 років. Він був чужим і вже зробленим, адже мій батько ремонтував годинники вдома. Побачивши, як нещадно я його розколупав, тато дав мені прочуханки. Але після того випадку почав навчати справі годинникаря", – розповів Артем Кирилюк, 43 роки. Чоловік півтора року ремонтує годинники в Гайсинському будинку побуту. До цього був годинникарем у Вінниці, звідки він родом.

Переїхати в Гайсин Артема Кирилюка вмовив приятель. Адже в місті вже три роки не було майстра. Щоб здати прилад у ремонт, люди були змушені їхати у Вінницю чи Ладижин.
Під час служби в армії в 1994–1996 роках чоловік ремонтував годинники всім військовим.
"Коли дізнались, що я годинникар, то я вже не служив, а сидів у каптерці і заробляв гроші. Роботи було повно, бо ж лагодив годинники всім. З армії повернувся на власній машині "Ауді 200". На той час це було дуже круто", – зізнався годинникар.

Повернувшись до Вінниці, чоловік почав наймати приміщення на вулиці 600-річчя, щоб бути незалежним від батька.

"Тепер можу порівняти тенденції замовлень у Вінниці та в Гайсині. Тут переважно здають у ремонт радянські механічні годинники, старі будильники. У Вінниці ж багато приносили дорогих приладів. Якось циганський барон приніс величезний золотий "Ролекс", оздоблений діамантами. Всі інші майстри відмовились ремонтувати таку цінну річ. Якщо чесно, я теж боявся подряпати корпус, але за замовлення взявся. Зробив його швидко. Власник виявився нескупим. За роботу дав п'ять тисяч гривень і запитав чи цього достатньо. Тоді, при курсі долара 8 гривень це були величезні гроші.
У Гайсині теж трапляються цікаві замовлення. Погляньте на цей шедевр, – Артем Йосипович підійшов до двометрового підлогового годинника. – Це німецький сучасний годинник, але зроблений під старовину. Його вартість залежить від механізму і матеріалу, з якого виготовлено корпус, але може сягати 250 тисяч гривень. Власник годинника займається антикваріатом, має відповідні магазини в Одесі та в Києві. Щоб відремонтувати цей прилад, об'їздив багато майстерень. Ніхто не хотів братися, бо вважається, що годинники з боєм є найскладнішими. А я відремонтував."

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найбільший годинник світу зупинили

Артему Кирилюку здають у ремонт і на реставрацію годинники з усієї України, також були клієнти з Німеччини, Італії.
"Якщо всюди відмовляють у ремонті, то я візьмуся. Для мене це спортивний інтерес. Свою майстерність вдосконалював роками і зараз не зупиняюсь на досягнутому. Не виходить одразу виточити якусь деталь, то можу просидіти над нею цілу ніч. Буду мучитись місяць-два, але я доведу діло до кінця. Адже, коли годинник починає працювати, то це найбільше блаженство."

Годинникар пригадав, що нещодавно йому привезли на реставрацію кишеньковий жіночий годинник XVIII століття.
"У ті часи заможні дами носили такі годинники на шатлені (ланцюжок із затискачем, до якого кріпились різні функціональні предмети: ключі, гаманець, годинник, ножиці. – Газета). Цікавився, що вартість такого старовинного предмета може бути 60 тисяч гривень. А оцініть цей витвір. Це срібний швейцарський годинник 1899 року. Він теж відкривається, і є місце для фотокартки. Його принесли в жахливому стані – не було ні стрілок, ні циферблата. Але добре, що в мене є ціла шухляда "донорів", тому й цього швейцарця вдалось оживити. Вірю, що в кожного годинника є душа, і я з нею працюю. Коли годинник зупиняється, то це погана прикмета. Уже перевірено. Тому вдома всі годинники обов'язково повинні працювати."
Артем Кирилюк має з десяток власних наручних годинників. Серед улюблених німецький годинник фірми "Цепелін".
"Звісно, швейцарські годинники – найкращі, але радянські механічні за якістю не поступаються, – сказав годинникар. – У Радянському Союзі виготовляли чудові механізми, а от майстрів завжди не вистачало. Це ремесло передавалося від батька до сина. Зараз так само. Адже в Україні на годинникарів ніде не вчать."

×