21 квітня справили дев'ятини за лікарем-терапевтом Ставищенської ЦРЛ Надією Киричук. Померла у віці 61 рік від раку.
Надія Григорівна майже 40 років пропрацювала лікарем, але переживала за кожного хворого. Завжди була усміхнена і привітна. Вилікувала не одну сотню людей, говорять колеги.
Надію Киричук поховали на кладовищі в селі Розкішна Ставищенського району. Біля могил батьків. На поминальний обід прийшли більше сотні людей.
— Мама любила вишивати. У нас дома — багато її вишиванок і рушників. Після смерті залишила велику ділянку з полуницями і клумбу з квітами, — говорить старша донька 36-річна Галина. — Багато років боролася з онкохворобою. Нікому не показувала, що хворіє. На початку року мамі стало тяжче.
Надія Григорівна народилася в селі Залісці Збаразького району Тернопільської області. Закінчила Тернопільський медичний інститут. 1981 року переїхали у Ставище. Туди по роботі направили її чоловіка Миколу Федотовича.
— Мати часто розповідала про важке радянське сільське дитинство. Найбільше їй запам'ятався дефіцит солодощів. Любила цукор рафінад. Якось заховала від батьків шкільний табель сестри. У тієї були кращі оцінки. Мати хотіла, щоб батьки похвалили її.
Найважче втрату Надії Григорівни переживає її чоловік Микола Федотович. Був поруч із дружиною до останньої хвилини. Називав її Надюшенятком. Від втрати відволікають онуки Микола, Володимир та Дмитро.
— Були з матір'ю близькі, — продовжує Галина. — Без неї вдома стало пусто. Шкодую, що, бувало, сварилися. А ще сумую за маминими пиріжками. Вона завжди пекла їх, коли ми приїздили в гості.
— Якось ми купили дитячий набір лікаря. З білим халатиком. Але в наборі не було шапочки. Мама пошила для внуків сама. Люблять перевдягатись і "лікувати" одне одного та іграшки. Можливо, хтось із них також стане медиком, — розповідає молодша із сестер Наталія. — Мама дуже хотіла ще раз побачитися із сестрою Галиною, яка живе в Росії. Хотіли купити квиток, але через хворобу мами не встигли.
4 
Коментарі