Гайсинчанка 64-річна Людмила Нікітіна ділиться рецептом курячого супу з затиркою. Готувати його жінку навчила колишня сусідка Людмила Хмільницька. Походила з єврейської родини.
— Був час, коли Гайсин заселяли багато євреїв, пригадує Людмила Нікітіна. — Жили ми тоді на вулиці Дзержинського, 35, біля дитячої лікарні. Із Людмилою Хмільницькою мешкали в одному будинку. Мені тоді було 28 років, а їй — під 50. Моя сусідка була єврейка. Багато чого мене навчила по кухні. Рибу фаршировану готувала дуже смачно, перець, супи — цілий блокнот десь є з її рецептами.
Людмила Захарівна виїхала з дітьми в Ізраїль, у місто Беер-Шева. З тих пір нічого не чула про них. Її чоловік Аркадій тут похоронений (на єврейському кладовищі у Гайсині. — Газета). От тільки спогади та рецепти залишилися від моєї доброї сусідки. Її курячий суп із затиркою готую із задоволенням.
Відварюю курку. Бажано брати домашню птицю. Якщо бройлерна — першу воду зливаю. Картоплю кидаю за бажанням, якщо хочу наваристого супу. А в цілому — ні. Цибулину кидаю з самого початку. Велику й цілу. Як вона звариться і віддасть бульйону свій аромат — викидаю.
Моркву тру на найдрібнішій тертці. Смажу на вершковому маслі на помірному вогні. Замішую тісто. У цьому рецепті зовсім не використовується борошно. Заміс відбувається на жовткові й манній крупі. Манку додаю поступово, потрохи. Використовую один яєчний жовток. Якщо яйце домашнє, то дуже добре. Буде правильний суп.
Формую кулю. Вона має ледь уміститися в долоню і бути тугою, як м'ячик. Залишаю на кілька хвилин. У цей час просмажується морква. З пательні все кидаю до каструлі. Додаю лаврове листя, солю й перчу. Розмішую.
Тепер над столом натираю "м'ячик". Зубці тертки мають бути найбільшими. Тоді отримаємо щось схоже на дрібну локшину. Кілька секунд даю їй підсохнути. Кидаю в суп. Варяться миттєво — хвилини зо дві. Ото й часу, аби зварилася курка, а так — "суп-п'ятихвилинка". В кінці обов'язково додаю зелень. Яка є — укроп чи петрушку.
3 
Коментарі