— Чоловік був старший за мене на 12 років. Кохання спалахнуло практично миттєво, — розповідає київська актриса Людмила АЛФІМОВА, 84 роки. Живе в селі Печера Тульчинського району. Обійстя тут їй подарував покійний чоловік Іван Кальницький, уродженець Гранова на Гайсинщині.
4 вересня Людмила Алфімова відсвяткувала день народження. За кар'єру актриса зіграла у 40 фільмах. Серед найвідоміших ролей — Софія-солдатка у "Весіллі в Малинівці" та черниця Миронія у стрічці "За двома зайцями".
Зустрічаємося в актриси вдома. Вона в бордовому пончо з квітками і брюках. Нафарбована. Розповідає історію свого кохання.
— Із Іваном познайомилися 1973 року в селі Петрашiвка Тульчинського району, — згадує чоловіка Людмила Іванівна. — Там знімали "Прощавайте, фараони". Директорка фільму і познайомила нас із тодішнім головою колгоспу Іваном Кальницьким. Він під'їхав на майданчик на білій "Волзі". На голові — солом'яний бриль. Мене представили так: "Це наша Люда. Грала Софію-солдатку у фільмі "Весілля в Малинівці".
Коли Іван подивився на мене, то ледь в обморок не впав. Був закоханий у Софію-солдатку, а тут побачив актрису наживо. Покрився плямами, зняв бриля. Дістав хустинку і почав витирати піт. Потім приїздив і спостерігав за мною на зйомках.
Перше побачення було відразу після знайомства. Проговорили пару годин під старою липою в селі.
— Іван запросив знімальну групу на вечерю.
Вона — мати двох доньок, заміжня. А він — приймак у вдовиці, який виховував її сина, — веде далі актриса. — Але серцю не накажеш. І ми з Іваном після тої липи залишилися разом на все життя.
Після зйомок фільму Людмила Алфімова продовжувала їздити до Івана Кальницького власними "Жигулями". У жінки було багато прихильників, і чоловік ревнував. Але вона заспокоювала: "Люблю тільки тебе".
Офіційно одружилися тільки за 20 років — 1993-го.
— Іван раз запитав, чи хотіла б із ним залишитися? Я обидві руки підняла. Повернувшись до Києва, розвелася з першим чоловіком. А Іван сказав і забув. Приїхала до нього і кажу, що вже вільна. А він мені: "То й що?" Жив тоді з жінкою, яка врятувала йому життя свого часу. Сховала його, 18-річного партизана, від німців у розжареній печі. Обпалив горло, бронхи, а потім до вечора сидів у крижаній воді в озері. Випірнув звідти, коли надворі стемніло.
Захворів на запалення легенів. Коли лікарі відправили його додому вмирати, Іван зняв у Петрашівці кімнату. Оселився у вдови Поліни Леонтіївни. Вона мала пасіку і вилікувала його пилком та прополісом. Іван був молодший за неї на 15 років. Допоміг Поліні виховати сина. Згодом онуків допомагав ставити на ноги. Але так і не одружився з нею.
Тільки після смерті Поліни запропонував мені переселитися до нього. 1993 року ми одружилися. З Києва переїхала до села Печера.
Людмила Іванівна показує будинок.
— Іван подарував мені його. Викупив у трьох сімей. Я хотіла народити йому дитину, але не змогла через позаматкову вагітність. Під час операції ледь не померла. Увесь двір засадив мені трояндами. Через Івана Сергійовича покинула акторську кар'єру та переїхала в село.
Від першого шлюбу Людмила Алфімова має двох доньок — Єлизавету та Альону. Перша – акторка, друга працює фізіотерапевтом у Нью-Йорку. Також є четверо онуків та три правнуки. Чоловік Іван помер 27 вересня 2006-го.
— Маю зараз пенсію — 6 тисяч гривень, — продовжує акторка. — Мене часто запитують: "Чи не сумно одній у такому домі?" Відказую, що немає коли сумувати. Лежу і згадую минуле, зйомки. Ходжу інколи на творчі зустрічі. Літаю до доньки в США.
У "Весілля в Малинівці" потрапила випадково, згадує Людмила Іванівна.
— Леніградська актриса, яка мала грати Софію, захворіла. Тоді балерина Галина Шаховська запропонувала режисерові взяти мене. Кілька кадрів відіслали в худсовєт, а звідти прийшла телеграма: "Вітаємо з прекрасною Софією". За сценарієм, я цілувалася з чоловіком, якого не бачила 15 років. Дівчата заздрили мені, — сміється.
В аероклубі вивчилася на льотчицю
Людмила Алфімова народилася в Харкові 4 вересня 1935 року. Батько був водієм, мати — домогосподаркою.
1953 року закінчила школу. В аероклубі здобула професію льотчиці. Наступного року вступила до Харківського театрального інституту. 1956 року одружилася з льотчиком Феліксом. Від нього і має дітей.
Другий чоловік Іван Кальницький народився 23 червня 1923-го в Гранові Гайсинського району. З вересня 1941 року служив рядовим Червоної армії, згодом очолив підпільну антифашистську організацію.
У березні 1944 року став головою колгоспу ім. Кірова в рідному селі Гранів Гайсинського району Вінницької області. Пропрацював два роки. Згодом переїхав у Петрашiвку. З 1946-го по 1991 рік очолював різні колгоспи в Тульчинському районі.
Був головою приватного сільськогосподарського підприємства "Печера". Мав звання Героя Соціалістичної Праці.
2 
Коментарі