Лідію Горошко знають як гайсинчанку. Хоча родом із Волинської області. 47 років тому вона приїхала до нашого міста й тут залишилася. Працювала в дитячому садочку. За вислугою років пішла на пенсію. Разом із чоловіком популяризували любов до народної пісні зі сцени Гайсинського районного будинку культури. Сьогодні прізвище Горошко знане не лише у Вінницькій області та Україні, а й за межами. Співачка, фольклористка, лауреатка всеукраїнських та міжнародних творчих конкурсів та фестивалів, талановитий художній керівник двох народних аматорських фольклорних колективів — "Рідня" у Гайсині та "Родичі" у Ладижині.
– 2001-го з'явився ансамбль "Рідня", — пригадує 68-річна Лідія Федорівна. — Я з дитинства закохана в народну пісню. З шести років співаю. Отож пощастило об'єднати таких самих як і я. Своїми піснями ми продовжуємо творчість фольклориста Гната Танцюри та самобутньої співачки Явдохи Зуїхи (у 1920-х роках учитель сільської школи із Зятківців Гнат Трохимович Танцюра записував від односельчанки Явдохи Микитівни Сивак (Зуїхи) зразки народної творчості. Досліджував етнографію Поділля. Видано збірку із 925-ма найкращими піснями. Ім'я фольклориста, етнографа й педагога присвоєно Зятковецькій середній школі. У Гайсині на будинку, де жив і працював Гнат Трохимович останній період життя, встановлено меморіальну дошку. Там діє музей. — Газета). У цьому є велика заслуга і мого покійного чоловіка.
Михайло Горошко був однокурсником Лідії Ногач. Він з Тернопільщини, вона — волинянка. Закохалися. Створивши родину, перебралися до Гайсина. Саме тут народили первістку — Оксану. Михайло Дмитрович працював у місцевій школі №4. Як вийшов на пенсію, оформився в районний будинок культури. Присвятив себе організації хорової діяльності, керував духовим оркестром. У 2012 році раптово помер. Схопило серце. Нині Гайсинщина вшануває його пам'ять концертами, на фасаді будинку культури висить меморіальна дошка. А Лідія Федорівна продовжує пісенну справу.
— Через п'ять років "Рідня" отримала звання народного аматорського ансамблю, — продовжує Лідія Федорівна. — Кожні три роки ми його підтверджуємо. Наш колектив знаний у районі, області та за межами України. Частий гість телепрограми "Фольк-мюзік". У 2009 та 2015 роках перемагали, і нас запрошували на святкову підсумкову програму. Співали у Палаці культури "Україна", на всеукраїнському святі фольклору "Берегиня" у Луцьку. А з нагоди 150-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, колектив побував у Каневі. Приємно згадати "Парад вишиванок" до Дня незалежності у Києві, ми співали на Майдані. Запам'ятався і концерт для поранених у госпіталі.
У 2008-му Лідію Горошко запросили до Ладижина. Довірили їй підвищити рівень любительського колективу "Родичі".
— Я їздила до них довгий час, хоча була оформлена на півставки. Щоразу долати кілометри за будь-якої погоди мені ставало важко. Я ж не дівча. Потенціал у людей був. А в мене — досвід. Ми багато працювали. Це зараз приходять такі люди, з якими легко. Раніше було інакше. Співав хто як хтів. А вимога ж була дотримуватися автентичного співу. І тут прийшла я — сувора керівниця. Щось хоче від них. Хтось сміявся, хто й плакав від методики. Але попри все я домагалася професійного співу. Завжди кажу, що за межами сцени — я вам небо прихилю, але коли працюємо — то працюємо. У листопаді 2008-го колективу дали звання "народного". Мої "Родичі" — це 12 талантів. Віком від 55 до 70 років. Що "Рідню", що "Родичів" я дуже люблю.
Колективи Лідії Горошко беруть участь у телепрограмі "Фольк-мюзік", у фінальних новорічно-різдвяних програмах на колишньому телеканалі "Перший Національний" (зараз "UA: ПЕРШИЙ" — Газета). У виконанні "Рідні" звучали щедрівка та колядка "Ясна зоря", "В сінях, в сінцях місяць сходить".
Пісня ладижан "Ой піду я цею вулицею" — перемогла.
Волинський клімат не підходив за станом здоров'я
Лідія Горошко народилася 19 січня 1950 року в сім'ї сільського дяка Федора Семеновича й Олександри Феоктистівни Ногачів. Жили в с. Нуйно Камінь-Каширського р‑ну Волинської області. З-поміж 8 дітей Лідія була найстаршою. Після школи навчалася у Луцькому педучилищі на музичному відділі. У 1969 році отримала направлення до Гайсина, оскільки вологий волинський клімат не підходив їй за станом здоров'я. 1970-го вийшла заміж за Михайла Горошка. У серпні наступного року переїхали до Гайсина. Старша донька Оксана живе в Росії. Син Горошків трагічно загинув 17-річним. Має четверо онуків і правнучку.
3 
Коментарі