16 травня на День вишиванки в селищі Нові Санжари на Полтавщині розмалювали паркан школи українським орнаментом.
З 10-ї навпроти Новосанжарського навчально-виховного комплексу в парку школярі співають патріотичні пісні. Їм аплодують та підтанцьовують учні початкових класів. Усі — у вишитому вбранні. Проїжджу частину перекрили, дітям дозволили танцювати серед дороги.
Художниця 55-річна Людмила Передирій переодягає сорочку, коли настав час братися за фарби.
— Вишиванку ношу переважно на свята. Придбала її за 450 гривень. Але я працюю в галузі культури, тож моє життя пов'язане з вишивкою. Покійна бабуся вишивала дуже красиво, навіть килими. І мама теж. Самі виготовляли мереживо. Вишивали червоно-чорними кольорами. Ці рушники ми зберігаємо, показуємо на виставках, — каже Людмила Передирій.
Більшість учасників акції — працівники культури, освіти та органів влади. Осторонь спостерігає за малюванням 58-річна Людмила Спатар.
— Я прийшла за власним бажанням, не від організації, — говорить. — З того часу, як я переїхала до Нових Санжарів із Донбасу, щороку беру участь у святі вишиванки. Пам'ятаю, кілька років тому цього дня в селищі була хода. Тоді прийшло багато людей. А нині новосанжарці, очевидно, розслабились. Вишиванка на мені — подарунок друзів на 55-річчя. Я її дуже бережу та шаную. На фестивалі "Решетилівська весна" планую придбати ще одну сорочку в народних майстрів.
Робота триває кілька годин. Здебільшого художники зображують рослинний різнокольоровий орнамент.
17 травня у місті Карлівка на Полтавщині пройшов парад вишиванок. Із 8-ї на площі перед міським стадіоном збираються люди в різноманітних вишиванках і стилізованому національному вбранні.
Колона під супровід духового оркестру йде центральною вулицею Полтавський шлях до районного будинку культури.
— Незважаючи на моду сучасного світу, українська вишиванка ніколи не втрачала актуальності. Ми прийшли удвох із донечкою, 3-річною Євою, у вишиванках. Не треба забувати про свою ідентичність, — говорить карлівчанка Марина Біленко.
3 
Коментарі