Голова Полтавської районної ради Михайло Кононенко 8 січня відсвяткував 57-річчя. У день народження був удома із сім'єю. Наступного дня — з колегами-керівниками, головами сільрад і депутатами в кафе.
Святкову вечерю вдома готувала дружина Алла Іванівна, 40 років. В гості приїхали діти, теща, сестра дружини із чоловіком.
— Стіл був майже такий, як на Новий рік, — сміється Михайло Михайлович. — Святкували ж наступного дня після
Різдва.
Серед страв — запечена з яблуками гуска, нарізки, домашня ковбаса, сало, олів'є. За гарнір — товчена картопля. Також замовили торт без свічок і написів. Із напоїв були горілка й шампанське.
— Я більше полюбляю коньяк. Найдужче подобається "Закарпатський", — розповідає Михайло Кононенко. — Також люблю червоне сухе вино. Тому мені сестра дружини вручила декантер — спеціальний скляний графин, у якому вино насичується киснем. Теща подарувала футболку з мого любимого магазину та кілька краваток.
Дружина з молодшим сином 12-річним Михайлом приготували фітнес-браслет.
— Планую цього року піти в спортзал. Старший син зробив нематеріальний подарунок. Виконав свої давні обіцянки. Рідні бажали здоров'я і щоб часу вистачало на роботу і сім'ю. Наступного дня після роботи зустрівся з колегами-керівниками в одному з полтавських кафе. Зібралося чоловік 20. Кухня була здебільшого українська. Пригощав гостей фаршированою щукою, шашликом, люля-кебабом, салатами різними, соленими помідорами й огірками, салом, ковбасами, картоплею.
— Сільські голови подарували різний дерев'яний столик ручної роботи із шаховою дошкою й фігурами. Також чимало ікон. Я їх не збираю, проте дарують. Друзі-волонтери презентували янгола-охоронця
ручної роботи. Керівники комунальних підприємств приготували сервірувальний столик на колесах. Теж ручної роботи. Ще колеги вручили дриль і сказали, щоб свердлив удома, а не на роботі, — сміється.
За столом співали українські пісні, танцювали. Близько сьомої вечора почали розходитись по домівках.
Професійним здобутком минулого року вважає добудову районної лікарні.
— Я прийшов у Полтавський район 2005-го. Зайшовши до лікарні, побачив, що в одному кабінеті сидять два терапевти і приймають хворих. Це було дивно. Тоді ми й поставили у плани добудову до лікарні. Торік закінчили.
— В особистому житті всього вистачає. Хочу поїхати на відпочинок до Західної України з родиною. Намагаємося бувати двічі на рік. Люблю ліс, гори, свіже повітря, термальні води.
7 
Коментарі