— Історія нашого закладу бере початок із 1933 року. Тоді тут була дитяча колонія, — говорить директор Немирівського навчально-реабілітаційного центру Василь КОНДРАТЮК, 68 років.
Центр розташовано на вулиці Соборній. Тут навчаються 116 дітей — сироти та діти з малозабезпечених та багатодітних родин. Також неповнолітні, чиї батьки позбавлені батьківських прав. Це заклад Немирівщини, який один із перших в області взяв дітей із важкими порушеннями мовлення.
До закладу можна доїхати будь-якою міською маршруткою. Орієнтир — пам'ятник письменнику Миколі Некрасову. Він стоїть біля паркану.
Василь Якович проводить до свого кабінету.
— У воєнні роки старші діти пішли на фронт, а менших евакуювали в Казахстан, — веде далі. — Після закінчення війни тут відкрили школу для глухонімих дітей, яку згодом перевели в Піщанку. А вже 1966-го тут відкрили восьмирічну школу-інтернат, яка згодом стала приймати дітей із затримкою психічного розвитку.
Василь Кондратюк очолює центр із 1995 року.
- 1998-го його перейменували у Школу-інтернат інтенсивної педагогічної корекції. А два роки тому назвали навчально-реабілітаційним центром. Усі педагоги пройшли курси підвищення кваліфікації. Чотири роки співпрацюємо із США. Двічі на рік наші діти їздять туди відпочивати. Бувають в Італії. Велику допомогу нам надає і французька асоціація "Іль-де-Франс — Україна".
Зараз вчаться двоє сиріт. Чотири дитини позбавлені батьківської опіки. Інші — з малозабезпечених та багатодітних сімей.
Центр складається з двох навчальних корпусів. Є кабінет лікувальної фізкультури, кімната логопеда, спортивна зала.
— Заняття проходять тут не за бажанням. Входять до навчальної програми, — розповідає заступник директора з виховної роботи Світлана Бакало. Заходить у кабінет керівника. — Нещодавно до нас поступили дітки, які взагалі не розмовляли. Сьогодні бачимо прогрес. Молодші класи, як і скрізь, у нас навчаються за програмою "Нова українська школа".
Світлана Павлівна пропонує провести екскурсію. Веде до корпусу, де вчаться старшокласники. Вздовж алеї з обох боків ростуть чорнобривці. За квітами доглядають учні. Кожна група має свою ділянку. Біля будівлі — розмальований паркан. Його розписав випускник школи Роман Марченко. Зараз він живе у Вінниці й малює мурали.
Усередині приміщення свіжий ремонт. На стінах фотографії з життя центру.
— Ремонт цьогоріч зробили за власні кошти. Робочою силою допомогли волонтери, — говорить Світлана Бакало.
Помічаю фото з козаками в шароварах та вихованцями центру.
— У третьому класі ми посвячуємо діток в "козачата", — пояснює Світлана Павлівна. — Обласне дитяче юнацьке об'єднання "Молода Подільська Січ" знайомить дітей із побутом козаків. Організовують мандрівки. Виховують патріотизм. Останнє посвячення проходило на Скіфських Валах. Наш директор підійшов до прапора, став на коліно й поцілував його. Діти все повторили. Після посвячення скуштували справжній козацький куліш.
Кімнату соціально-побутового орієнтування обладнано кухонними меблями та побутовою технікою. Тут вихованців центру вчать готувати різні страви.
— Діти мають комфортно почуватися в побуті. Тому умови тут наближені до домашніх, — веде далі Світлана Бакало.
На другому поверсі — музей пам'яті та народознавства. У коридорі на стінах висять вишиті рушники. На них — імена та прізвища учнів.
— Із 2003 року в нас з'явилася традиція. Кожен випускник власноруч вишиває рушник зі своїм прізвищем, — Світлана Павлівна заводить до музею.
Ліворуч на стіні великий прапор. На ньому багато віршів та побажань, вишиті квіти. Навпроти під склом три книги.
— Це видання про війну й антитерористичну операцію, — говорить заступниця директора. — Тут є перелік людей, які загинули на Майдані. Прапор ми робили власноруч. Він побував в усіх школах-інтернатах Вінниччини. Їздив у зону АТО. Звідти із підписами воїнів повернувся до нас.
В ігровій кімнаті іншого корпусу бавляться четвертокласники. Дехто складає конструктори.
— Я влітку була на морі! — вигукує одна з дівчат.
— І я також, — підтримує її однокласник. — Навіть плавати вже навчився.
У кімнаті чимало сувенірів, які виготовили самі вихованці. Є картини, синички, зроблені з ниток, дерева з паперу.
— Маємо на меті, щоб дітки завжди були зайняті чимось цікавим. Багато робіт наших вихованців потрапляють на виставки та займають не останні місця.
Їдальня в закладі — простора та чиста. Діти харчуються п'ять разів на день. У меню є м'ясо, риба та молочні продукти. Рецепти для страв беруть зі збірки кухаря Євгена Клопотенка.
2 
Коментарі