Ексклюзиви
Пʼятниця, 09 серпня 2019 17:59

"Повилазили ребра, ключиці, дуже видно було хребет"

Автор: фото з сайта nerdpai.com
  Євгенія Іванова із підліткового віку намагалася схуднути. Це призвело до анорексії
Євгенія Іванова із підліткового віку намагалася схуднути. Це призвело до анорексії

— Біля унітазу була по кілька разів на день. Викликала рвоту одразу після вживання їжі. Живу сама, тож ніхто цього не знав, — розповідає Євгенія Іванова, 23 роки, із села Розсошенці Полтавського району. Хворіє на анорексію.

Справжнє прізвище просить не називати, щоб не впізнали знайомі. Зустрічаємося в парку в мікрорайоні Садовому. Євгенія — висока, струнка дівчина з довгим русявим волоссям і карими очима. Одягнена в легку сукню білого кольору, на ногах — босоніжки. Сідамо на лавку неподалік від фонтану.

— У дитинстві мене всі називали куколкою чи малишкою. У дитсадку хлопчики бігали, за косички смикали, — сміється Євгенія, на смартфоні показує світлини з дитячого садка. На них — маленька симпатична дівчина з хвостиками. Виглядає, як інші діти, без зайвої ваги. — Звикла до уваги, що всі мене люблять. У початкових класах було те саме. А в підлітковому віці швидко почала набирати вагу. Не займалася спортом, вживала багато шкідливої їжі. Колись навіть потрапила в лікарню через любов до чипсів, і плакала, коли лікар заборонив їх. Тоді без сухариків і чипсів протрималася з рік, але все одно набирала вагу. Можливо, захопилася солодким, не пам'ятаю вже.

— У школі мене майже не дразнили. Але принижувала найкраща подруга, кажучи, що я товста, а її улюбленою приказкою було "поки товстий ­схудне, то худий і здохне". Була мала і дурна, тож слухала її. Майже завжди посміхалася, ­плакала тільки на самоті, коли ніхто не бачив і не чув. Ненавиділа себе, але нікому не казала, — з очей котяться сльози, дівчина на хвилину ­відвертається. Каже, важко говорити. — Мама завжди казала, що я не товста, бабуся по маминій лінії і дідусь — теж. Навпаки, втішали й переконували в ­протилежному. А от татова мама пару разів називала мене свинкою. Та найбільш боляче було у восьмому класі. Однокласник, який мені подобався, під час перерви обізвав мене свинею. Пам'ятаю, проплакала півдня. Після того вирішила худнути.

Йдемо в бік сухого фонтану.

— Взялася за обручі із шариками. Бабуся на день народження подарувала, бо я дуже просила. Крутити починала по 5 хвилин на день, — Євгенія показує на свою талію і на живіт. — Тут були величезні і болючі синці. Раціон не змінювала. Відмовилася від солодкого на сім днів, і за перший тиждень скинула 3 кілограми. Худнула я півтора року, до ­кінця 11 класу. Тоді скинула 28 кілограмів.Був період, коли вага зупинилася на позначці 61. Вирішила, що треба змінити раціон. Саме в той час уже обирали сукню на випускний. Мені батьки придбали дві — коротку й довгу. Обидві "по фігурі". Перестала їсти за 4 години до сну. Не ­вживала мучного, солодкого. Багато часу проводила на репетиціях випускного вальсу, а потім тренувалася вдома. Танцювала з тим самим однокласником, через якого колись вирішила худнути.

Мені здавалося, що стрункою я йому подобатимусь. Проте він почав зустрічатися з моєю найкращою подругою, яка знала весь час про мої почуття. Мене це зламало. Думала, недостатньо худа, аби мене полюбили.

— Почала вживати 1200 калорій на день. Поступово зменшувала. Дійшло до того, що їла пару яблук, 100 грамів творогу і яйце на день. На випускному я важила вже 51 кілограм, сукні на мені теліпалися. Того ж літа на дні народженні подруги з'їла шматок піци. Змусила себе пройти 10 кілометрів, аби його "спалити".

Євгенія знову дістає смартфон та показує фото з випускного. На ньому вона у довгій світлій сукні, з підібраним волоссям. Обличчя виснажене, видно ­вилиці.

— Так починалась анорексія. Перестали йти місячні, майже нічого не їла. Повилазили ребра, ключиці, дуже ­видно було хребет. Але ноги все одно здавалися мені затовстими. Аби вийти погуляти, змушувала себе підводитися з дивана. Сил на довгі прогулянки не вистачало — псувався настрій, хотілося додому і спати. Щодня чекала наступного ранку, бо на сніданок могла собі дозволити навіть одне печиво. Але одного разу зірвалася, і наїлась його так, що стало погано. Почали мучити думки, що потовстішаю, викликала рвоту. З того часу робила це часто. Могла і тричі на день. ­Навчалася в іншому місті, тож приступів ніхто не бачив.

На першому курсі в університеті звернулася до гінеколога, бо турбував біль у животі та відсутність менструації. Гінеколог запідозрив булімію.

— Злякалася. Почала шукати хоч якусь підтримку. Нею виявилися моя одногрупниця, яка теж хворіла на анорексію, та однокласниця, яка навчалася на психолога. Довгі розмови, безсонні ночі, постійна підтримка допомогли потихеньку вийти з того стану, у якому я опинилася. І зараз дуже боюсь повернення, бо іноді нав'язливі думки з'являються. Шукаю психолога, який допоможе мені з ними справитися.

— Коли побачила Євгенію вперше, подивувалася кольору її обличчя — жовтувато-сірий. Та і сама вона була дуже виснажена. Одразу спитала, чи не мала дівчина проблем із харчуванням. Вона розплакалася, розповіла про все. Я була перша, кому Євгенія довірилася. Розповіла їй про булімію. Ця хвороба окрім кишківника та шлунку може вплинути на інші органи — мозок, щитовидна залоза, гіпофіз, серце. В особливій зоні ризику дівчата-підлітки, бо збій у гормональній системі дуже негативно позначається на репродуктивній системі. І на здатності мати дітей в майбутньому. Булімія може призвести навіть до смерті, — розповідає телефоном Діана Дервіш, лікар-гінеколог Полтавської дитячої поліклініки №2, до якої зверталася Єгенія Іванова.

Коли людина помічає постійну потребу в їжі, не може зупинитися під час її вживання, не відчуває насичення — необхідно звернутися до психолога.

При булімії виникає біль у ділянці черева

Нервова анорексія — хвороба, що характеризується втратою апетиту, критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя,.

Булімія — патологічно підвищене відчуття голоду, що супроводжується у деяких випадках слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Хвороба інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі.

Зараз ви читаєте новину «"Повилазили ребра, ключиці, дуже видно було хребет"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода