— Гончарство — мій спосіб залишити після себе слід. Хочу, щоб люди про мене знали. Свої вироби роздаю або недорого продаю, — розказує гончар 64-річний Олександр Тригубенко із села Фурси Білоцерківського району.
Займається гончарством 25 років. У місцевому кар'єрі копає глину блакитного кольору. Вона не дуже якісна, бо багато піску, каже.
Майстерню облаштував у себе вдома. Ліпить чашки, сільнички, обереги, попільнички.
— Розкачую глину качалкою. Вирізаю форму. Опалюю в печі сім годин за температури 900 градусів, — продовжує Олександр Іванович. — Потім вмочую у коров'яче молоко і ставлю назад у піч на 30–40 хвилин.
Після запікання майстер оздоблює вироби малюнками.
— Придумую їх сам. Коли не вистачає фантазії, беру приклади з німецької книжки з гончарства. У дизайні часто використовую відбитки листя дерев.
Чоловік проводить майстер-класи в ресторані "Олександрія" в однойменному парку Білої Церкви. Працює з дітьми 5–14 років. Навчає безоплатно.
— З адміністрації закладу самі подзвонили і запропонували, — говорить. — Натомість Фурсівська об'єднана територіальна громада вже два роки обіцяє виділити місце для гуртка. Усе марно. Вироби, якщо продаю, то від 20 гривень. Але найчастіше дарую.
Олександр Тригубенко за освітою електрик. Живе із дружиною 57-річною Оленою.
3 
Коментарі