Тетяна та Максим Ярошенки — молоде подружжя. Винаймали однокімнатне житло на околиці Полтави. Платили 1,2 тис. грн на місяць. Але з грудня 2008-го перебралися до батьків.
— Нормальна квартира була, близько до базарчика і зупинки. Але грошей у нас тепер нема, — розповідає 30-річна Тетяна Ярошенко. — Раніше ми нормально заробляли. Я до декрету була продавцем у магазині, Максим на таксі їздив. Навіть коли син Артемко народився, чоловікового заробітку вистачало на житло. Тепер люди на таксі їздять менше. От ми й переселилися до батьків. У них своя хата на Подолі.
Витрати за газ, світло й воду ділять з батьками навпіл. У лютому цього року — по 175 грн.
Юлія Марчук та Олена Андрущенко спільно винаймають двокімнатку по вул. Горбачевського у Львові. Платять за оренду 2 тис. грн. Юлія має півторарічну дочку, живе зі співмешканцем. Олена — з чоловіком.
— Одне одному не заважаємо, — запевняє Юлія, 26 років. — Ми в одній кімнаті, вони в другій.
Марчук та Андрущенко разом навчалися у Львівській академії мистецтв. Тепер Олена працює продавщицею, отримує 2 тис. грн. Юлія в декретній відпустці.
— Сиджу з дитиною, то й попросилася до Олени. Ми з чоловіком самі не подужали знімати квартиру. А їсти теж треба.
Спільно орендують квартиру в Києві й молоді подружжя Ковальчуків та Ролінських. У 27-річної Ірини Ковальчук народився син Георгій. У хлопчика дитячий церебральний параліч.
— До дитячого садочка не беруть. Лікуємося, ходимо на лікувальну фізкультуру, — каже жінка.
Її чоловік, 30-річний Максим, постійно їздить на заробітки до Одеси, Миколаєва, Харкова. Працює в будівельній бригаді.
— На його зарплату й живемо. Якщо місяць удалий, може й 4,5 тисячі додому принести. Якщо ні, десь 2 тисячі.
Раніше Ковальчуки винаймали квартиру біля пл. Амурської столиці за $500.
— Торік у листопаді ми заплатили наперед, до лютого 2009-го. У січні Максим приніс додому 3 тисячі гривень. А курс долара зріс. Виходить, треба було б надалі платити за житло 4 тисячі гривень. Ми спробували домовитися з господарем, аби скинув ціну. Він не погодився.
Всі гроші везу родині. Собі лишаю кілька сотень на цигарки та пиво
Іринина подруга 26-річна Наталя Ролінська має чотирирічну доньку. Орендує однокімнатну квартиру на пл. Ленінградській у Києві. Працює менеджеркою у приватній фірмі.
— Нема кому за дочкою Оксаною доглянути ввечері. А Іра сидить удома з малим. Я й запропонувала Ковальчукам перебиратися в мою однокімнатку. За квартиру платимо спільно, по 1000 гривень із кожної родини. Мені вигідно жити в складчину. Подруга дітей погодує й нам щось на вечерю приготує. Її чоловік Максим удома буває рідко — раз чи два на місяць. А ми вдвох собі хазяйнуємо.
На заробітки до столиці Василь Смульський, 29 років, приїхав із Вінницької області. У селі зосталася дружина з двома дітьми.
— Найнявся на будівництво. Та роботи торік не стало. Звільнили мене. Пішов грузчиком на оптовому базарі, — розповідає. — За місяць получаю 2500 гривень. Майже всі гроші везу родині. Собі лишаю кілька сотень на цигарки, хліб та пиво. Овочі та м"ясо привожу з села.
На ринку Василь познайомився з літньою киянкою. Жінка розповіла, що має трикімнатну квартиру на вул. Лагерній, біля метро Берестейська. Запропонувала кімнату Василеві.
— Я за неї не плачу. За безплатне ліжко-місце допомагаю господині по дому. Хазяйка ледве ходить. Діти далеко. Я ходжу в аптеку по ліки, до магазину, допомагаю прибрати, варю їсти. За це й проживаю.
У трикімнатці разом із господинею живуть іще троє квартирантів. Кожен платить по 500 грн.
4 
1
Коментарі