Василь Васильович, 45-річний викладач, завжди мріяв про власний будинок. П"ять років тому розлучився з дружиною — і почав шукати заміську хату.
Став їздити по області, приглядатися. Брав газети з оголошеннями, розпитував знайомих. Але зібраних грошей швидко не стало: все вгатив у машину. Потім довго оформлював кредит. Нарешті отримав і знову почав кататися — колами: спочатку в радіусі 20 км від Києва, згодом 40, 50 і більше. Поки шукав, ціни зростали. У консультанти брав свого друга Івана, який у всьому розбирається.
— Купувати будинок краще з брокером, — вважає Василь Васильович. — У них є інформація, якої не знайдеш у газетах. Розбираються також у всіляких юридичних тонкощах, а ще добувають довідки, стоять у чергах до бюрократів, їздять по сільрадах і таке інше. Хоч їм вигідно, щоб людина купила дорожче: фактично брокер завжди працює на того, хто продає. Щоправда, мають закон: хто отримує гроші за хату, той платить їм відсоток. Але й із покупця беруть — за оформлення документів, наприклад.
Дуже багато грошей забрали дзвінки по мобільних телефонах, а часу — оглядини хат. Немало й машина "їсть", але без неї неможливо — автобусом не накатаєшся
Зрештою киянин дійшов висновку, що найкраще працювати з брокером, про якого можна сказати "своя людина". Майже випадково він знайшов такого фахівця.
— Маргариті я мав за все заплатити тисячу доларів, — розповідає про умови агента пан Василь. — Вона особа досвідчена й авторитетна. Хвалилася, що навіть Олегові Скрипці хату купувала.
Пошуки пожвавилися, й настала пора розчарувань. Майже всі хати, за спостереженнями Василя Васильовича, мають недороблений верх — мансарду й частину кімнат. На селі будують великі будинки, але потім живуть тільки в двох кімнатах: інші виявляються непотрібними.
Сільські господарі траплялися невибагливі. Практично ніхто не мав нормальної сантехніки. Замість туалетів — будка в дворі, замість ванн — балії.
Хоча такі розкоші по кишені всім. (Згодом пан Василь поставив сантехнічно-каналізаційний вузол за 6 тис. 500 грн — разом із витратами на роботу.)
Через півроку викладач добре вивчив карту області. Одного разу натрапив на будинок у Рославичах, за 15 км від Києва. Уклали угоду, дав завдаток. За місяць господарі телефонують і піднімають ціну на $3 тис.
— Маємо інших покупців, — кажуть. — Хочете купуйте, хочете ні.
Маргарита казала: "Погоджуйся!" Чоловік тоді навіть запідозрив таємні брокерські діла, але зрозумів: ціни на ринку ростуть на очах.
У Рославичах йому виплатили неустойку в розмірі завдатку. Але зазвичай навіть завдаток треба "виривати силою". Втрачені час, гроші, нерви.
— Дуже багато грошей забрали дзвінки по мобільних телефонах, а часу — оглядини хат, — каже пан Василь. — Немало й машина "їсть", але без неї неможливо — автобусом не накатаєшся.
У Маргарити було безліч варіантів, але одні хати — дорогі, інші — дорогі та з тріщинами в стінах. Словом, ціна не відповідала правді. А найголовніше — гроші не дотягували до "критичної маси". За термінологією киянина, "критична маса" — пристойне житло в радіусі 30–40 км за $30 тис. Якщо купувати "під ключ", треба $35–40 тис.
— Врешті вся їзда пішла в трубу, — розповідає далі. — У Хмільному я втратив $500 завдатку, бо хазяї знову вимагали негайного розрахунку, а в мене всієї суми не було, й ніхто не хотів позичати: саме вибори президента були — всі боялися інфляції.
Це був знак. Брокери ще кажуть таке: якщо "твоя" хата, ти її купиш. Якщо "не твоя", то не вийде. Хату Василь Васильович купив сам, без брокерів.
— На мої гроші це добра хата, хоч і вліз у борги, — каже чоловік. — У Хмільному хотіли 23 тисячі доларів, а моя ціна — 18 тисяч доларів чистої плати плюс кілька сот гривень на оформлення. До роботи в центрі мені тепер 52 км. У Хотові така хата коштує тисяч 35–40.
Рахуйте витрати і тримайтеся до останнього
Щойно ви задумали купити будинок, заведіть окремий блокнот і записуйте щоденні витрати: бензин, поїздки, кава, інше. Тоді матимете реальну картину, у що вам обійшлася купівля. Не відкладайте почату справу — інакше вона затягнеться надовго.
На що звертати увагу
Наскільки давня хата.
Наявність фундаменту — без нього будівля рано чи пізно роз"їдеться.
Опалення. Найзручніше та найдешевше — газове.
Стіни. Тріщини замазують ретельно, але при бажанні їх можна виявити.
Рівні кути. Якщо куток "поїхав", він потягне за собою й стіну.
Криниця. Коли ґрунтові води йдуть вище 2,5 м, каналізація обійдеться дорого.
Важливо, щоб можна було перепланувати кімнати без порушення несучих стін.
3 
1
Коментарі