Ексклюзиви
Вівторок, 20 жовтня 2009 17:13
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Сільські педофіли

 

"І до нас докотилася педофілія, — читаю в Інтернеті. — Вплив розпусного Заходу".

Я згадую те, що бачила сама, згадую розповіді подруг, згадую якісь тривожні шепоти, чутки і припущення, чуті в дитинстві. Пригадую якийсь загальний знаменник цих розказаних пошепки історій: і вони вирішили в міліцію не ходити й заяву не подавати, щоб не ламати дитині життя, й отак він і ходить по вулицях.

Мого життя такі жахіття не торкнулися. Попри те, що тоді діти ходили самі в школу з малих років, страх педофілів не панував у суспільстві. Проте про них добре знали.

— Свєто, — сказала мама, знесилена моїми походеньками з вуличними друзями, коли мені було років із 6–7. — Ти бігаєш по всьому селу, один день ти на полях чи на смітниках, інший узагалі на кладовищі, тебе на місці не вдержиш. Запам"ятай оце хоча б: якщо до тебе підійде чужий дядько і почне кудись запрошувати, обіцяти цукерки чи ще щось, ти з ним ніколи не йди, бо це негарний дядя. Зрозуміла?

Свєто, ану розкажи, про що ми з тобою говорили позавчора

— Аякже!

За кілька днів у гості прийшла мамина колега з роботи, яка мала доньку мого віку.

— Свєто, ану розкажи, про що ми з тобою говорили позавчора, — наказала мама.

— Якщо до мене підійде дядя і скаже, що на кладовищі є цукерка, то це — дядя шпіон! — пояснила я. Мабуть, по телевізору в цей час показували Штірліца.

Та наука знадобилася: пізніше до мене справді підходив дядя і пропонував цукерки та дуже гарні іграшки в себе вдома. У мене вистачило сили волі, аби не податися за шоколадкою. Але й досі думаю: а якби я ніколи в житті не куштувала шоколадки? До кого він підійшов після мене, і чи він досі ходить по вулицях?

Зараз ви читаєте новину «Сільські педофіли». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода