Ексклюзиви
Пʼятниця, 03 травня 2013 14:45
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Залізна леді проти совка

Головна заслуга Тетчер – це її присутність у радянських анекдотах. Тетчер і Рейган стали для нашого покоління першими зрозумілими західними політиками, адже герої та героїні анекдотів – свої  люди, як Петька з Чапаєвим, Вовочка і вуйко з кулеметом

Залізною леді Тетчер назвали ми. Ну не ми, а радянська преса. Це прізвисько вона одразу ж почала носити, як орден. Останніми тижнями у Великій Британії, після смерті Тетчер, цю фразу повторювали з шаною і любов'ю. Бо ті, хто Маргарет Тетчер не любив, словом "леді" її не називали.

Разом із Маргарет Тетчер у минуле відійшла епоха: так мені хотілося почати текст. Але це – дурниця, бо її епоха відійшла вже давно, а тінь екс-прем'єрки ще довго кружлятиме коридорами британського парламенту. Після смерті вона стала ще більшою фігурою, ніж була в останні роки життя.

Я особисто кілька років провела з Маргарет Тетчер на кухні. Колись Народний рух України, де я працювала в юності, послав мене на курси Консервативної партії під Лондоном. Я там мусила вивчити, як вигравати вибори. Правда, саме тоді, 1998 року, консерватори відходили від ганебної поразки лейбористам і навчили нас небагато чому. З Британії я привезла дві речі: портретик Тетчер, який нам видали, і глибоке переконання, що Лондон – столиця світу. Повернувшись у зйомну "гостинку" в Києві, яку ми ділили з другом Пашею і котом Яєчнею, я причепила Тетчер на стінку в кухні, а поряд із нею – вже тоді лисуватого Вільяма Гейґа, лідера консервативного комсомолу, а нині міністра закордонних справ. У сусідстві зі сталевою Тетчер він виглядав, як пухкеньке жовтенятко.

Ще живий Михайло Горбачов. І совок, хоч і розвалений, досі кричить про свою невмирущість із кожного телеекрана, із рота кожного чиновника

Але головна заслуга Залізної леді – це, безумовно, її присутність у радянських анекдотах після безпрецедентної появи на совковому телебаченні. Частина з них були непристойні, й усі – політичні. Тетчер і Рейган стали для нашого покоління першими зрозумілими західними політиками, адже герої та героїні анекдотів – свої люди, як Петька з Чапаєвим, Вовочка і вуйко з кулеметом. Те, що вони в цих анекдотах кажуть, мусить бути чимось близьким для слухачів, чимось зачіпати, інакше анекдот не виживе. І коли Тетчер казала Горбачову в одному з тих грубих анекдотів про те, що відчуває кінець Радянського Союзу, було трохи смішно, бо й ми його відчували.

Для британців Тетчер не смішна. Багато хто її й досі люто ненавидять за придушення страйків. Багато хто зводять на п'єдестал за лібералізацію економіки. Є люди, які ставляться до неї спокійно, але таких меншість. Офіційна Британія кадила баронесі Тетчер фіміам, а нащадки шахтарів – які й досі підкреслено називають її місіс, а не леді, Тетчер або й просто – "вона", а то й гірше, – організовували вечірки й святкування на Facebook, а прокльони їй услід посилали через Twitter.

Але для багатьох із нас із колишнього совка вона й надалі –

Залізна леді, носителька ідеї особистої свободи й відповідальності.

Двоє героїв тих анекдотів пізніх 1980-х уже переправилися через річку Стікс: немає ні Рейгана, ні Тетчер. Ще живий Михайло Горбачов. І совок, хоч і розвалений, досі кричить про свою невмирущість із кожного телеекрана, із рота кожного чиновника. Але одного дня й нас захопить тетчерівська ідея, що талант має винагороджуватися, а держава – знати своє місце

Зараз ви читаєте новину «Залізна леді проти совка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

110

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 151
Голосування П'ятов втратить місце основного воротаря "Шахтаря" та збірної України?
  • 1) так, він регулярно помиляється і вік уже грає проти голкіпера
  • 2) ні, вкотре доведе свою психологічну стійкість і далі гратиме на потрібному рівні
Переглянути
Погода