Привіт, кумо! Сьогодні в Києві дощ не йшов, але мене таки покропило. Оббризкала машина з водою. Мила шосе, по якому через годину мав проїхати голова Верховної Ради. Я це знала, бо їхала на те ж саме радіо Ера ФМ у справах нової програми для жінок.
На дорозі стояло з дюжину здорових угодованих даїшників. Вони не дозволили моєму таксі стати навпроти входу, а наказали проїхати метрів на тридцять уперед. Який був сенс цього наказу, так ми з таксистом і не збагнули. Я на якусь мить стурбувалася, чи це не з тих, які полюбляють тикати середній палець українському спікерові, але хлопці тримали руки в кишенях. Доки я визирала, де там їхні середні пальці, мене й облила поливалка.
Чи знав спікер, що для нього миють дорогу? Чи це його взагалі турбувало?
Литвин зі мною перший не здоровкався
За годину я поробила свої справи та зібралася додому. І тут якраз Арсеній Яценюк зайшов на радіо, а побачивши мене в коридорі, чемно привітався. Мені це дуже сподобалося, бо колись я бачила Литвина, то він зі мною перший не здоровкався. Правда, на мені тоді не було шуби. Може, в цьому секрет?
І мені раптом страшенно захотілося розповісти Яценюку, що я повністю підтримую його бажання покарати зажраного даїшника на джипі, який показав йому "фак". І що зовсім не вважаю його ябедою, як дехто каже, а навпаки: хочу, щоб про таке хамство говорили всі й побільше. Але якось було незручно. Та й таксі чекало.
Дорогою нас підрізав якийсь джип. І я тицьнула йому середній палець. А що? Це спікер парламенту не може нічого тицьнути у відповідь на хамство. Так що я за нього.
1 
1
Коментарі
6