Ексклюзиви
Вівторок, 23 грудня 2008 18:34
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Нормальний туалет

 

Привіт, кумо! Оце повернулася з кризового Києва, де долар скаче гопки, народ перманентно роздратований і не полишає відчуття, що хтось просто з тебе регоче, гребучи твої гроші лопатою і ще вішаючи тобі на вуха вермішель. Це неприємне відчуття. А найгірше, що всі говорять, як жити стає все гірше, що так погано ніколи ще не було і таке інше. Як це не було?

Мама розповідала, як купувала чи не 1989 року кілька пачок зубного порошку. Продавщиця пішла по нього в підсобку. Народ у магазині почав нервувати: за чим стоїмо? Шо ви, женщина, купуєте? Тридцять пачок зубного порошку?

За нею швидко виросла черга. Бо те, що хтось бере мішками, скоро пропаде, тому ним треба затаритися, хоч і невідомо навіщо. Врешті підійшла якась тітка, запитала, в чьом тут дєло, і сказала:

— Та вона ним побілить і все.

І народ розійшовся.

Шо ви, женщина, купуєте?

Були й доленосніші моменти. Якось на побаченні ми з хлопцем ішли за руки через парк. І він вирішив зайти у громадський туалет біля полтавського Краєзнавчого музею. Я, як дурна, стала біля чоловічого туалету чекати.

— Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, млін, — сказала якась старша компанія і противно захихикала, лузгаючи сємочки.

Я розсердилася й перейшла до жіночого туалету. А там! Аж до самих сходів піднялося те, що вийшло з клоаки. Якби не зима, я, мабуть, зомліла б.

Коли мій романтичний кавалер вийшов із вбиральні і знову взяв мене за руку, в моєму умі постали мікроби, часточки, весь набір. І вже я цього забути не змогла. Ось так. Якби не стан громадських туалетів, може, ми побралися б, жили б у Полтаві і плодили полтавців.

Але для Полтави, я думаю, краще те, що тепер там нормальний туалет.

Зараз ви читаєте новину «Нормальний туалет». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

19

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода