Вівторок, 20 травня 2008 15:21
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

На худой канец

 

Привіт, кумо! До нас у гості прилетіла мама: весела, трохи збуджена від подорожі, з гостинцями. Я зустріла її в аеропорту.

Її рум"янець і молодий сміх нагадали мені маму багато років тому, коли вони з батьком — і я — так само захоплено вирушали в подорож на Кавказ, на турбазу Дзінага. Про ту турбазу потім говорилося роками.

Я, п"ятирічна, бігала по турбазі в самих трусах із олімпійськими кільцями (діло було після Олімпіади в Москві), за що мене всі називали "олімпійська попа". А також збирала суниці з однолітком, білорусом Сашею. З ним ми збиралися одружитися, коли виростемо.

У батьків були друзі — сімейна пара з Москви, яка потім адресувала нам листи по-скандинавськи: до "Піркаллоо". Тато також з"їздив у рідне село своєї матері, яка походила з українських переселенців на Кавказ. Приїхав і сказав:

— Я — Пиркало.

— То й що? — сказали йому в селі. — Ми тут усі Пиркало.

Батьки нагребли повну торбу ліків

Батьки, молоді лікарі, нагребли повну торбу ліків — від усього, що тільки можна уявити. Адже в гори їхали. Перед від"їздом запропонували їх місцевому мешканцеві-осетину. Той узяв торбу і всівся занотовувати, що від чого.

— Аспірин — від температури, — диктувала мама. — Цитрамон — від голови.

Дійшли до преднізолону. Як пояснити горянину, який і тролейбуса не бачив, про гормональний препарат, який застосовується при кризових станах — таких, як сильна алергія чи бронхіальна астма, — коли інші ліки вже не допомагають? Мама подумала і сказала:

— Ну, это — на худой конец.

Горянин послинив олівець і почав писати:

— На... ху-дой... ка-нец...

Тут уже задумався батько. Подумав-подумав і сказав:

— Ні, все-таки худой конєц преднізолоном не врятуєш.

Зараз ви читаєте новину «На худой канец». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода