Ексклюзиви
Пʼятниця, 16 листопада 2012 15:00
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Якби знав, де впав

Сиділи ми тут із приятелькою в мене в мансарді й говорили про вибори. Приятельку переміг на окрузі на Одещині один цілком неприємний тип.

– Що б ти їм не робив, як би ти їм не помагав, а вони голосують так, як сказав голова сільради, – нарікала вона.

І я мала б їй поспівчувати, бо вибори справді були тяжкі, чіплялися бандити, наїжджали по телефону невідомі. Але натомість запитала:

– А чому ви кажете про себе "робив"?

Приятелька… та чого там, скажемо чесно, що це була Ольга Герасим'юк. Ольга замислилася й каже:

– А справді, чого? А ви чого оце кажете про себе: "коли ти вже думав, що все прочитав…".

А дійсно, чого?

І почала я думати. Це мова нас змушує до таких фраз чи ми самі обираємо форму чоловічого роду? І з якої причини? Звісно, в деяких випадках мова справді змушує. Завжди скажеш "хто тебе народжував" і ніколи – "хто тебе народжувала". Щоб поставити дієслово в жіночий рід, треба йому вигадати спеціальний іменник. Наприклад: "Хто прийшов?", але "Яка це холера прийшла?"

Мама моя звертає увагу на слово "батьки". Мати і батько в множині чогось стали двома батьками. Хоча існувало ж колись архаїчне слово "родителі". Та й то, з іншого боку, дивно: родила одна, а тут уже двоє родителів. Правильніше було б "зачинателі"

Але ж хто заважає сказати "що б ти не робила", коли жінка говорить сама про себе?

Далі. Завжди в текстах – від математичних прикладів до суспільно-політичних есеїв – подибуємо як перший і єдиний вибір чоловіків. Наприклад: "Якщо студент вийде з точки А в точку Б, то він прийде туди за такий-то проміжок часу". А коли сказати: "Якщо студентка вийде з точки А в точку Б"? То це вже перетворюється не на приклад, а на якесь запрошення вправлятися в дотепності.

Далі. Коли говорити про професії, то завжди більш почесна та, що має чоловічу форму, навіть коли йдеться про жінку. ­"Вчитель" – це серйозніше, ніж "учителька". "Лікар" знає, що робить, а "лікарка", вона ж "врачиха" – невідомо. Часто в побуті вживають жіночі форми професій, які походять від колишніх прізвиськ дружин чоловіків тих самих фахів: директорша, наприклад. І вживати щодо себе форму чоловічого роду вважається окей навіть серед феміністок, щоб серйозніше сприймали.

Мама моя звертає увагу на слово "батьки". Мати і батько в множині чогось стали двома батьками. Хоча існувало ж колись архаїчне слово "родителі". Та й то, з іншого боку, дивно: родила одна, а тут уже двоє родителів. Правильніше було б "зачинателі".

Щоб отримати більше прикладів таких фраз, я кинула клич на Facebook: "Які ще є приклади ґендерної дискримінації в українській мові?"

Народ відгукнувся – хто з прикладами, що якого роду в українській мові. Шабля, бандура і Січ – жіночого; людина, Україна і батьківщина – жіночого; але, хочеться додати словами Павлуші із ­"Тореадорів з Васюківки", мир – усе-таки чоловічого. Хто ­звертав, чи ­звертала, увагу, що в Україні ніколи не пишуть "шановні пацієнти і пацієнтки", як у Німеччині. Та ж таки Ольга Герасим'юк сказала, що в американських серіалах до жінки-поліцейського звертаються "сер", і звернула увагу, що і слово "хтось" чоловічого роду – якщо хтось буде стукати, скажіть йому, що мене нема ­вдома. Вона ж не полінувалася й виписала іменники спільного роду: ­бідолаха, ­волоцюга, гуляка, заволока, заїка, ненажера, падлюка, ­псюка, ­собака, скотина, ­єхидна, заброда, замурза, підлиза, нездара, ­потвора, ­нероба, нехлюя, ­нікчема, роззява, а також сусіда, слуга, сирота, листоноша. Ще від себе додам, що й слово "голова" може бути й жіночого, і чоловічого родів.

Аж тут, доки ми оце так мило щебетали про потвор і заїк, обізвався ще один дописувач. Узагалі-то я його люблю, бо він мені колись дав 100 доларів на наукову працю. Ось як він мене просвітив: "Помічено: скільки б Гендер не проводив сугестивних сеансів рівності статей на міжнародних конференціях, а місячні, пардон, від того не зникають і не перетворюються на шампанське чи якийсь інший корисний для громадськості продукт"…

Тут дискусії й прийшов кінець. Місячні – це аргумент. З місячних для громадськості справді толку мало. І, очевидно, наявність місячних – цілком достатня причина, щоб викреслити зі словника всі прикметники жіночого роду – цнотливо пояснивши в передмові, що прикметник "успішний" має ще, в принципі, й жіночу форму, ­тільки для цього треба провести кілька нескладних махінацій із закінченнями. Тільки слово "вагітна" прикрашає його сторінки й прозоро натякає: лише в цьому тебе не затулить відповідник чоловічого роду

Зараз ви читаєте новину «Якби знав, де впав». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

42

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода