Поповнення виснаженого Києва снарядами та нові лякалки Путіна: що пише закордонна преса

6

ЄС зобов'язався надіслати Україні протягом року 1 млн снарядів і запустити своє виробництво зброї. Але у звіті НАТО йдеться, що досі жодна з головних економік Європи не досягла мінімуму, який країнам Альянсу необхідно витратити на оборону – 2% ВВП. Аби відволікти від своїх проблем, Путін заявив, що поставить до Білорусі тактичну ядерну зброю. Це підвищує ескалацію. Захід міг би дати або допомогти розробити Україні зброю далекого радіусу дії, замість атакувати в лоб. Але країни НАТО досі бояться ескалації з РФ. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Україна тліє. Європа повільно прокидається", The Washington Post, США

Кілька новин минулого тижня розповідає, що робить і не робить Європа для забезпечення оборони України та своєї власної.

Одна припускає, що континент прокинувся від смертельної загрози, яка походить від руйнівної агресії Володимира Путіна. Інша - ще одне свідчення, що, незважаючи на все багатство та промислову міць, ЄС не звертає уваги на свою нездатність виробляти зброю і продовжує перекладати зростаючі потреби безпеки на плечі США.

Позитивна новина – ЄС прийняв пакет розміром $2,2 млрд, щоб відправити 1 млн артилерійських снарядів в Україну протягом року і, відповідно, розширив можливості континенту наростити виробництво ще більше. Найближча мета – поповнити виснажені запаси Києва снарядами для гаубиць 155 мм. Потужність виробництва - приблизно 3000 снарядів на день, що становить 1 млн. за 12 місяців. У довгостроковій перспективі очікується скоординована дія європейських виробників зброї.

Ця ініціатива, запропонована Естонією, стала історичним кроком для ЄС та буквальним закликом до зброї. Багато європейських країн виснажили свої арсенали, щоб дати зброю Україні, та взялися за навчання київських сил.

 

Але Європа залишила поза увагою катастрофу – серйозну проблему оборонної промисловості у більшості країн ЄС, яка атрофувалася після розпаду СРСР.

Друга новина - публікація минулого вівторка щорічного звіту НАТО, в якому детально описувався млявий прогрес, досягнутий більшістю країн Європи у нарощуванні витрат на армію і військову техніку, незважаючи на їх зобов'язання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для перемоги потрібно провести три-чотири успішні наступальні операції" - Микола Саламаха

"Жодна з головних економік континенту не досягла спільної мети Альянсу щодо виділення щонайменше 2% ВВП на оборону. Витрати на оборону становлять приблизно 3,5% ВВП, лише у Великій Британії, Польщі, Греції та країнах Балтії", - йдеться у звіті.

Яскравим виявленням розриву між намірами та діями стала обіцянка канцлера Німеччини Олафа Шольца, що Берлін витратить 100 млрд євро на оборону протягом чотирьох років. Але навіть Німеччина, четверта за величиною економіки світу та промисловий гігант Європи, виявилася нездатною різко змінити військово-промислове виробництво, тоді як насущний графік України вимагає цього. Хоча третину грошей, обіцяних Шольцом, уже виділено, але досі нічого не витрачено.

Щодо рішення Німеччини відправити танки Leopard-2 в Україну, то поки що для транспортування підготували лише відносно невелику їх кількість, що зберігається на складах по всій Європі.

Як пишуть Макс Бергманн із Центру стратегічних та міжнародних досліджень та Софія Беш із Фонду Карнегі у недавній статті у Foreign Affairs, "якщо ЄС може спільно закуповувати боєприпаси, немає причин, чому не може робити аналогічні кроки щодо спільного придбання артилерії чи збільшення виробництва танків Leopard".

Пробудження континенту надто повільне, а його колективні дії для власної та української безпеки надто мляві. Гроші ЄС на артилерійські снаряди відповідають нагальній потребі. Але в той час, як Європа ясно бачить анемію в обороні, старі можливості та стратегії залишаються незмінними. Це недопустимо.

"Розміщення тактичної ядерної зброї у Білорусі. Путін лякає світ, щоб відволіктися від своїх проблем", CNN, США

Путін каже, що планує розмістити тактичну ядерну зброю у Білорусі. Коли він використовує слово "ядерний", світ звертає увагу, і це є головною причиною, чому він це сказав.

Як завжди з Путіним, світ має читати дрібний шрифт та перевіряти контекст. Зброя, яку Путін планує перемістити до Білорусі, не стратегічна, не гігантські міжконтинентальні балістичні ракети, запуск яких може покласти край життю на Землі. Ця зброя менша, і може бути використана на полі бою. Путін весь останній рік погрожував можливістю ядерної війни, особливо, коли його війна в Україні дає збої.

Це може допомогти пояснити контекст. Путін - людина, яка зараз має багато проблем. Російські війська обстрілюють українські міста з повітря, але їхня наземна війна не мають великого прогресу.

 

Крім кількох торгових угод із Китаєм, Путін мало що отримав від зустрічі на найвищому рівні з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Принаймні Росія зараз виглядає молодшим партнером Китаю.

Згодом Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна. Тепер про цей дрібний шрифт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китай може затягувати війну в Україні", - Юрій Пойта

Путін покладає провину за своє рішення на іншу сторону, говорячи, що він прийняв його у відповідь на те, що Лондон поставить Києву протитанкові боєприпаси, що містять збіднений уран. Те, як звинувачує Путін – небезпечна ескалація. Велика Британія заперечує провину, пояснюючи, що боєприпаси використовують лише у звичайних цілях.

Путін каже, що Росія вже будує сховище для тактичної ядерної зброї у Білорусі, яка буде готова до липня. Він не назвав конкретної дати прибуття тактичної зброї.

Більше того, каже він, Росія має 10 літаків, здатних нести ядерну зброю, і кілька ракетних комплексів малої дальності "Іскандер", здатних нести ядерну зброю.

Примітно, Путін заявив, що не передасть контролю над тактичною ядерною зброєю главі Білорусі Олександру Лукашенку, який давно просив цю зброю.

 

Лукашенко в 1994 році підписав угоду про відмову від стратегічної ядерної зброї, яку Білорусь мала наприкінці холодної війни. Обслуговувати зброю мають російські сили, які постійно дислокуватимуться в Білорусі - ознака, що Лукашенко перебуває під ще більшим контролем Путіна.

Адміністрація Джо Байдена не стурбована заявою Путіна. Прес-секретар Ради національної безпеки Едріен Вотсон заявила, що США стежать за наслідками заяви Путіна, але додала: "Не бачимо причин для коригування нашої стратегічної ядерної позиції, жодних ознак, що Росія готується застосувати ядерну зброю".

І все ж переміщення російської тактичної ядерної зброї до Білорусі наближає її не лише до України, а й до Польщі, Литви та Латвії – країн НАТО. Це підвищує рівень загрози в Європі, що й мав намір зробити Путін.

"Захід має дати Україні зброю, необхідну для перемоги", The Atlantic, США

Протягом останніх чотирьох місяців люди в світі були свідками моторошних процесів, коли російські війська робили неодноразові атаки на Бахмут, домагаючись незначних успіхів. За деякими підрахунками, Росія втрачала близько п'яти солдатів на кожного втраченого українця, не кажучи про масові втрати техніки. Це не найрозумніший спосіб ведення війни.

Набагато ефективніше послабити сили противника перед тим, як він вийде на поле бою. У світлі того, як Захід підтримує військові дії України, викликає глибоке розчарування. Хоча НАТО має безліч систем, які можуть атакувати російські сили в глибокому тилу, недавня допомога переважно була спрямована на підготовку України до прямих нападів на російську армію. Найбільш широко обговорювані види техніки - танки Leopard-2, бронетранспортери Bradley і далекобійна артилерія Archer - не ті системи, які можуть порушити або послабити російські сили далеко за лінією фронту. Україну змушують вести війну жорстким, а не розумним шляхом.

 

Українці справді відтісняють росіян на фронті. Але коли їм вдавалося створювати чи отримувати потрібні технології, вони також атакували російські ланцюжки поставок та розгортання військ. Такий підхід до війни був найбільш очевидний минулого літа, коли українці, щойно отримали доступ до реактивних установок HIMARS та інших західних реактивних систем залпового вогню, розпочали високоефективну кампанію проти російських пунктів постачання від Херсона до Донбасу. Їм вдалося зруйнувати систему логістики, яка щодня постачала росіян величезною кількістю вогневої потуги.

Майже одразу росіянам довелося вивести свої великі склади постачання з зони досяжності нових українських ракетних установок, розмістивши склади набагато далі від лінії фронту. Це дуже обмежило операції Росії. Вона може випускати значно менше снарядів щодня і може зосередити менше транспорту на передовій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Буде стрімка та рішуча контратака" - Олександр Мусієнко про озброєння та наступ ЗСУ

Такий загальний підхід призвів українців до одного з їхніх великих успіхів минулого року – звільнення західного берега Дніпра на Херсонщині. Зіткнувшись із великими, відносно досвідченими російськими силами навколо Херсона, українці спробували два різні підходи. Один стосувався прямих атак на росіян на захід від річки. Ці атаки досягли у кращому разі скромних результатів. Їм вдавалося відтіснити фронт на кілька км, але так і не вдалося прорвати лінію фронту для отримання будь-якої суттєвої вигоди.

Але зрештою минулої осені російська армія пішла з Херсона. Тому що інший підхід робив ситуацію з постачанням дедалі складнішою – після багатомісячної української кампанії, націленої на склади, мости та річкові переправи, російські командири вирішили, що Херсон не настільки стратегічно цінний, щоб вартувати зусиль щодо його утримання. Атаки на російські запаси та логістику, що позбавили росіян можливості розгортати та підтримувати сили, ось що мало значення.

 

Танки та інша допомога, яку зараз отримує Україна, допоможуть їй прямо атакувати російську армію, що, ймовірно, станеться у найближчі кілька місяців. Українські війська готуються до такої операції у багатьох країнах-партнерах та в самій Україні. Вони можуть, зрештою, зламати російську оборону і просунутися в пролом. Але будь-який успіх, найімовірніше, дорого обійдеться українським силам.

Їхнє завдання було б легшим, якби союзники дали їм більше можливостей для атак на росіян з більшої відстані. Вони вочевидь хочуть це зробити. Одна з найвидатніших здібностей, яку показали українці - розробка вітчизняних систем дальньої дії, які часто включають дрони, для атак на російські війська за багато кілометрів від лінії фронту. Але ці доморощені системи обмежені. Держави НАТО могли б дати Україні зброю більшої дальності, у тому числі ракетну систему ATACMS та сучасні літаки, або допомогти українцям розробити та вдосконалити їхні власні системи дальньої дії.

На жаль, країни НАТО, зокрема, США, неохоче надають їм ракетні комплекси великої дальності, побоюючись ескалації у відносинах із РФ. Натомість, щоб дозволити українцям атакувати російські сили далеко за лінією фронту, Україну готують атакувати саму лінію.

×