Як закінчити війну в Україні. Навіть якщо Путін захоче далі воювати - Politico

Думки у виданні Politico американського політика та дипломата, помічника держсекретаря США з питань демократії та прав людини в адміністрації Барака Обами Тома Малиновські

"Росія ніколи не переможе Україну, ніколи", - сказав президент Джо Байден на виступі в Польщі цього року, і це правильно. Щоб війна в Україні закінчилася на умовах, що відповідають інтересам та ідеалам США, Україна має перемогти, а вторгнення Росії має увійти в історію як рішучий провал, достатній, щоб утримати інші авторитарні країни від розв'язання подібних агресивних воєн у майбутньому.

Це дуже легко сказати. Але це порушує критичне питання. Яким є досяжне визначення перемоги для України і поразки для Росії. Принаймні на нинішньому етапі боротьби, яка, ймовірно, продовжуватиметься у тій чи іншій формі протягом багатьох років?

На це питання є, як мінімум, три можливі відповіді.

Першим та найбільш очевидним способом перемоги для України було б повернення її армією всієї території, незаконно захопленої Росією після її першого вторгнення у 2014 році, включаючи Крим. Це був би фантастичний результат. Це все ще можливо. І США мають зробити все можливе, щоб підтримати її, зокрема, якщо Конгрес схвалить додаткове фінансування шляхом надання сучаснішої зброї, яку запросила Україна.

Водночас, якщо бути чесними, маємо визнати, що повного військового успіху Україна може й не досягти у найближчих рік-два. Її контрнаступ просувається, але повільно та болісно. Російська армія, хоча й пошарпана і деморалізована, залишається стійкою навіть до передової західної зброї і тактики. Росія, здається, має нескінченний запас молодих людей, чиї життя вона готова розтратити в цій війні.

Тим часом, немає жодних гарантій, що США та їхні союзники будуть платити за наступальні операції України стільки, скільки потрібно. Отримати нову згоду на прохання Байдена про додаткове фінансування для України через Палату представників буде складно і цих грошей вистачить лише до початку 2024 року. Володимир Путін знає, що провідний республіканський кандидат у президенти наступного року, колишній президент Дональд Трамп, припинить підтримку України, якщо переможе, і що в Європі є такі самі політики, як він. Вічна війна на боці Путіна, а не України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

Другий спосіб перемоги для України, принаймні теоретично, це дипломатична угода. Раніше цього місяця представники 40 країн, включаючи Китай та США, зустрілися в Саудівській Аравії, щоб обговорити план президента Володимира Зеленського з 10 пунктів, який вимагатиме виведення всіх російських військ з України, повернення викрадених дітей та справедливого покарання для військових злочинців. Будь-яке врегулювання, засноване на цьому плані, було б, звісно, чудове.

Але Росія за Путіна ніколи не закінчувала свої війни за столом переговорів. У найкращому разі вона заморожувала їх, залишаючи відкритими варіанти. Росія не виявляє жодного інтересу до поступок, які б наближалися до мінімальних вимог України та її союзників. Поки його армія уникає повного краху, і він вірить, що на Заході є шанс на політичні зміни, Путін, швидше за все, продовжуватиме жертвувати росіянами, щоб залишитися у боротьбі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Тож якщо Росії вдасться зірвати плани "А" та "Б", де тоді залишимось, скажімо, в 2024 році? Чи мають Україна та її союзники просто продовжувати, сподіваючись на прорив у 2025 році чи пізніше? Зважаючи на те, що поставлено на карту не лише виживання України, а й усього міжнародного порядку, це було б ризиковано. Бо поставило б успіх у залежність від подій, які не можемо передбачити чи контролювати. Зокрема від результатів виборів у західних країнах, зокрема, в США. Хоча не маємо права говорити українцям, щоб вони перестали воювати до того, як їхня країна стане вільною, ми також не маємо права очікувати, що вони продовжать воювати за будь-яку ціну.

На щастя, є третій можливий спосіб задовольнити потребу в успіху України та завдати невдачі Росії, на який Путін не має права вето.

У цьому сценарії США дадуть українцям усе, що їм потрібно, щоб просунутися якнайдалі у своєму контрнаступі. У відповідний момент у 2024 році Україна оголосить про паузу у наступальних операціях та змістить основну увагу на захист та відновлення звільнених територій під час інтеграції з західними інститутами. Потім на своєму саміті у липні 2024 року у Вашингтоні НАТО запропонує Україні приєднатися до Альянсу, гарантуючи безпеку всієї території, контрольованої Києвом на той момент, відповідно до Статті 5 договору НАТО.

Надання захисту території України, відповідно до статті 5, було б схоже на прийняття розділеної Німеччини в НАТО після Другої світової війни та Пакту про безпеку Америки з Південною Кореєю після перемир'я 1953 року, яке зупинило Корейську війну без возз'єднання Корейського півострова. Це буде оборонний пакт, але не зобов'язання брати безпосередню участь у будь-яких майбутніх наступальних операціях, які Україна може зробити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

Адміністрація Байдена заявила, що війна має закінчитись, перш ніж Україна зможе вступити в НАТО, тому що він не хоче ризикувати прямим втручанням США. Але він не визначив, що у цьому контексті означає закінчення війни. Чи має бути офіційний мирний договір? Чи має бути період кілька місяців або років, протягом якого Росія не випустила б жодного снаряду по Україні? Прив'язка членства України в НАТО до таких умов дасть Путіну ще один стимул ніколи їх не виконувати.

Але вступ України в НАТО сам по собі може стати тим, як закінчиться війна, відповідно до поточної політики Байдена. І водночас також на умовах, встановлених Україною та її союзниками, а не Росією. Досягнення безпеки в рамках НАТО як сильної, плюралістичної, демократичної держави абсолютно вважатиметься перемогою для України. Можливо, не такою великою, як швидке повернення Криму. Це могло б дати Зеленському політичну можливість, якщо того забажає, наголосити на невійськових стратегіях повернення будь-яких частин його країни, які все ще будуть під російською окупацією. Тоді союзники України теж її підтримають, потенційно застосовуючи всі інструменти, від дипломатії та санкцій до зброї.

Включення демократичної країни до НАТО ознаменувало б повну та остаточну поразку путінського хрестового походу щодо включення України до складу Російської імперії. Оскільки це буде важко змінити після ратифікації 32 парламентами країн-членів НАТО, вступ, в ідеалі, до кінця 2024 року, також засмутить плани Путіна щодо затягування війни доти, доки політичні вітри на Заході не зміняться, стати безперспективними.

Так, російські сили можуть спробувати знову перейти в наступ, але ймовірна безперспективність атак на укріплені українські позиції, які тепер підтримує вогнева потуга НАТО, буде сильним стримуючим чинником. При цьому санкції щодо РФ залишаться. Її економічна та військова міць продовжить слабшати. І Путін зможе лише спостерігати, як його заморожені активи за кордоном йдуть на оплату відновлення України. Він залишиться без варіантів.

Для ясності цей підхід не вимагає від України поступки будь-якою територією Росії. Попри те, що цього тижня запропонував офіційний представник НАТО, Україна та її союзники продовжать домагатися возз'єднання країни у межах 1991 року.

Це може виявитися найкращим шансом здобути перемогу, якої потребують Україна та демократичний світ, і водночас зробити Київ невразливим як для Путіна, так і для Трампа.

Переклад Gazeta.ua

×