У Новосанжарському навчально-виховному комплексі у вівторок стартувала громадська акція "33 хвилини", приурочена голодомору 1932–1933 років. Її підтримають села району.
— Ми проводимо її в першу чергу для дітей, — пояснює заступник голови Новосанжарської райради Андрій Любко. — Свідомість старших людей не так просто змінити. Тому збирати їх на цей мітинг і загострювати ситуацію не хотілося б.
Перед першим уроком учні шикуються на шкільному подвір"ї. На столі, накритому червоною скатертиною, ваза з колосками і сухими трояндами, свіча пам"яті. На тарілці лежить пів хлібини. Шість хлопців із 10-А класу тримають запалені свічки. Від вітру вони гаснуть. Юнаки знову запалюють їх один в одного, прикривають руками. Дівчата запнуті чорними хустками в червоних і синіх квітах.
— Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати пам"ять невинно убієнних у 1932–1933 роках, — звертається до учнів Андрій Любко. — І в якійсь мірі дати відповідь на питання, чому сталося так, що коли наші землі давали урожай і годували всю Європу, в селах України люди вмирали від голоду.
Десятикласники Новосанжарського НВК і ближніх сіл — Клюсівки, Зачепилівки та Лелюхівки — зачитують по черзі імена односельців, які померли у часи Голодомору, свідчення очевидців. Декламують вірш Івана Курила із Зачепилівки:
— Лихі люди, лихі люди, що ж ви наробили? Край великий, край зелений голодом зморили. Плачуть діти голоднії. Батько лежить серед хати, вже не може встати. В другій хаті мати душить ще живу дитину, бо забрали лихі люди останню хлібину.
Завуч із виховної роботи читає молитву. На цьому лінійка завершується. Вона тривала символічних 33 хвилини.
— Адміністрація президента переборщує трохи, — каже Андрій Любко. — Про Голодомор треба говорити. А зараз це має більше форму не потреби, а примусу. Людина повинна такі речі робити за велінням серця. Хоча президент, мабуть, робить це з якихось стратегічних цілей.
Меморіальну громадську акцію "33 хвилини" започаткував Віктор Ющенко. У вересні вона стартувала по всій Україні. До райдержадміністрацій розіслали сценарії її проведення.
Вона має відбуватися на місці, пов"язаному із Голодомором. Учасники — діти, представники громадськості, свідки Голодомору — повинні тримати запалені свічки або лампадки. Має стояти стіл із хлібом та колосками на вишитому рушникові. Слово надають свідкам Голодомору, потім зачитують списки померлих від голоду. Рекомендується залучати представників духовенства й не запрошувати представників партійних організацій.
Доки чекала на автостанції в Нових Санжарах автобус до Полтави, почула розмову двох жінок років 70-ти із чоловіком віком за 60.
— Ющенко носиться з тим Голодомором, як дурак із писаною торбою, — обурюється він. — Уже його не вернеш, людей не піднімеш. А в мене пенсія 800 гривень. З них 700 іде на газ, електрику й лікарства. А на що мені їсти? Оце голодомор!
7 
35413
Коментарі