— У нас у селі магазину давно немає, — зітхає Борис Моргун із села Лещенки Миргородського району. — Якби не автолавка, то хто знає, як і бути. У селі живуть переважно пенсіонери. Автобус до нас не ходить. Оце купив три кирпичики хліба, булку, пшоно, — показує сумку. — Взяв кіло цукру за 13 гривень та пакет гречки по 20 гривень.
В області магазинів немає у понад 300 сіл. По хліб, цукор, інші продукти люди змушені ходити до сусідніх.
Близько десятої автолавка зупиняється край Лещенків. Це китайська іномарка з "будкою". Селяни її вже чекають. Зійшлися десятеро. За день автолавка об'їжджає п'ять сіл. Робочий день автолавки починається о шостій ранку.
— Їздимо у вівторок та суботу. Возимо все: продукти харчування, будівельні матеріали, засоби захисту, — розповідає продавщиця з Миргородського споживчого товариства Ніна Стефаненко — Підприємці в такі села їхати не хочуть. Великого виторгу не буде. А людям потрібні й хліб, і до хліба. Тому й їздить автолавка по безперспективних селах.
Жінка років 60 бере дві хлібини, кілограмовий пакет пшона, півкілограма тюльки, капустину.
— А від колорада щось є? — запитує. — А то загриза вже, клятий. Одні стирчаки залишить.
Купує два пакетики "Конфідору" за 5 грн.
— Люди у нас беруть усе. Он за горою хутір Мелашенкове, — показує Ніна Стефаненко. — Там кілька дворів. Так одна бабуся постійно замовляє продуктів на 120–150 гривень. Бере хліб, апельсини, мінеральну воду, рибу, пиво.
Перед Великоднем розкуповували вапно та крейду. У село Радченки постійно замовляють цемент. Там багато людей будуються.
— Горілку дуже не купують. У селах полишалися самі пенсіонери. Нікому пити. Хіба на яке свято пляшку горілочки чи вина можуть узяти. Більше пиво замовляють.
Біля Марченків автолавку чекають п'ятеро осіб.
— Бабо, кетчуп привезли, — каже до худорлявої жінки продавщиця. — За ці роки я вже вивчила, хто що купує, — сміється.
До машини підбігає хлопець років 10.
— А морожене привезли? — заглядає у машину.
— Морозива не возим, — хитає головою продавщиця. — По такій жарі швидко потече.
Похнюпившись, відходить убік.
За один виїзд автолавка продає до 100 буханців хліба. Загальний виторг від 500 до 3 тис. грн.
— На території сільської ради є три села, де немає магазинів. Це Грянчиха, Псільське та Підлуки , — розказує Устивицький сільський голова з Великобагачанського району Сергій Сідляк, 45 років. — Раніше організовували підвіз хліба в ці села хлібозаводи. Але це стало невигідно. У Грянчисі залишилися п'ять дворів. Люди по хліб та інші продукти ходять у сусідні Устивицю чи Матяшівку за 4 кілометри.
2 
1
Коментарі