Журналіст обійшов ресторани Полтави, в яких люблять відпочивати заможні люди. Перевіряв сервіс, чи дають решту, скільки беруть за обслуговування, які найдорожчі страви подають у закладах.
Ресторанний комплекс "Міміно", вул. Маршала Бірюзова, 15.
У залі лунає музика. В стіну вмуровані бочки, на них фото російських та українських зірок з автографами. Офіціанти — чоловіки. За столиком обідають троє відвідувачів.
— Проходьте до столика біля стіни, — радить офіціант.
Швидко приносять меню, ставлять попільничку. Великий вибір салатів та шашлику: 100 г найдешевшого з телятини коштують 31 грн, потрібно замовляти щонайменше три порції. Прошу принести каву-американо за 10 грн. До кави додають 10 грамів вершків. За це вписують до рахунку ще 2 грн. Цукор — у стіках.
— Ви налічними розрахуєтеся? — запитує офіціант. Даю 20 грн. Решти не повертають. Обслуговування тут коштує 10% замовлення.
Ресторан "Палаццо" при однойменному готельному комплексі, вул. Гоголя, 33.
На вході дівчина допомагає зняти куртку, вішає її. Інша подає меню. Сідаю. На дерев'яних столах через один стоять таблички "Не курити". Біля шинкваса холодильник із дорогим алкоголем, подібний до того, де тримають кока-колу. На стіні плазмовий телевізор. Його дивляться чотири іноземці, перемовляються англійською. Біля вікна сидять жінка та двоє чоловіків. Один голосно матюкається.
Жінка сміється. Компанія замовляє каву.
Одна з офіціанток біля стіни не зводить із мене очей. Інша сервірує стіл у кутку ресторану. Там є бізнес-кімната. У "Палаццо" найдорожча з усіх ресторанів кава. Американо коштує 18 грн. З їжі дорога нарізка з яловичини "Пармська" — 109 грн за порцію.
"Зефір", вул. Октябрська, 24.
У ресторані три зали. Дві — у підвальному приміщенні. Там можна курити, є м'які крісла, освітлення тьмяне. У закладі жодного відвідувача. Сідаю знизу за великий дерев'яний стіл біля барної стійки. Бармен увесь час перемовляється з офіціанткою. Та заварює собі велику чашку чаю, чекає, доки охолоне.
Беру каву-еспресо за 12 грн. Із ним приносять ще й тарілку, де лежить невеликий зефір. Серед їжі тут найдешевші борщ та вінегрет, коштують по 25 грн.
Ресторан "Раффінато" при готельному комплексі "Алея гранд", вул. Октябрська, 57.
Зал ресторану невеликий, у світлих тонах. Між столиками стоїть білий рояль, грає лірична музика.
— Ви поїсти чи кави попити? — перепитує байдуже офіціантка.
Коли кажу, що питиму лише каву, меню не приносять. До кави подають шоколадну цукерку. Вона підтала, шоколад стікає по пальцях. Витираю руки серветкою, кладу її на білу скатертину, на якій лишається пляма. Доки в залі нікого немає, прикриваю її іншою серветкою. За каву плачу 13 грн.
"Каштанова алея" вул. Октябрська, 58а.
Офіціантка швидко приносить меню. Доки його передивляюся, стоїть за спиною.
— Можете поки що зробити швидке замовлення, — говорить.
До кави прошу десерт "Крем-карамель". Каву готують 15 хв. Іще півгодини чекаю десерт. Офіціанти не звертають на мене уваги. За якийсь час приносять велику круглу тарілку, посередині лежить кулька крему, политого карамеллю. Краї тарілки посипані ваніллю у карамельних візерунках. Десерт коштує 21 грн, кава — 12 грн. Дорогі алкогольні напої: пляшка горілки "Белуга" вартує 570 грн. Беруть 5% за обслуговування.
Розважальний центр "Європа" біля стадіону "Ворскла", майдан Незалежності, 5б.
Кава коштує 8 грн. Великий зал поділений на кілька секторів. За сервірованими столами крісла з високими спинками. Офіціанти розмовляють українською. Усередині багато молоді.
— Зараз принесу каву, — каже працівник. — Заждіть трохи.
Найдорожча страва у "Європі" — смажене філе морського чорта: 150 г за 199 грн.
Ресторан "Козачка", вул. Леніна, 34а.
У напівтемному великому залі в українському стилі хлопець із дівчиною замовляють дві порції вареників із капустою. Коштує 19 грн за 250 г. Столики і стільці дерев'яні. Можна курити. З колонок лунають народні пісні. Плазмовий телевізор прикрашений вишитими рушниками. Зі стелі звисають масивні залізні світильники. Офіціант у синіх шароварах та вишиванці записує замовлення. Радить брати каву по-віденськи за 17 грн. Біля мене постійно ходить гардеробниця Олена, когось виглядає у вікно. У кінці залу дерев'яні двері з написом "Вихід на курінь". Туди офіціант несе дві тарілки із супом. Довго не повертається. Залишаю гроші на столі та йду.
Можна замовити воду та йти в туалет
Полтавка 34-річна Вікторія Шульга бувала у багатьох ресторанах Європи.
— У Брюсселі до всіх відвідувачів ресторану ставляться однаково, — каже. — Немає різниці, мільйонер ти чи ні. У нас же тебе розглядають та оцінюють. У деяких закладах в Європі є окремі сектори для тих, хто просто зайшов випити кави. До слов'ян ставляться недобре. Бо вони ведуть себе, як дикарі. П'ють, голосно розмовляють, регочуть. У будь-якому європейському місті можна заходити до ресторану, замовити воду чи каву та йти до туалету. У нас, якщо замовиш воду — це сприймуть за знущання. Меню дають на 2–3 мовах. У полтавському 4-зірковому "Палаццо" такого немає. Місця у ресторанах подібного типу там бронюють заздалегідь, у нас всі заклади стоять порожні. На мій погляд, найгірше обслуговують у Полтаві у "Каштановій алеї", там треба довго чекати і завжди задуха.
3 
35413
Коментарі
2