Ексклюзиви
Пʼятниця, 08 червня 2007 07:05

В Опішні закривають останній цех кераміки

Автор: фото: Валентина ІЩЕНКО
  Лідія Оначко та Тетяна Діденко торгують власною керамікою під відкритим небом біля музею в Опішні. Під час шкільних екскурсій заробляють 300 гривень щомісяця
Лідія Оначко та Тетяна Діденко торгують власною керамікою під відкритим небом біля музею в Опішні. Під час шкільних екскурсій заробляють 300 гривень щомісяця

Селище Опішня Зіньківського району колись називали столицею українського гончарства. Нині на місцевому ринку біля автостанції 70% кераміки — це посуд із райцентру Слов"янськ Донецької області.

— Хоч більшість приїжджих питає саме опішнянську кераміку, — зауважує 28-річна Оксана Салдатова, яка торгує на ринку в Опішні десять років. — Наша глина товща, міцніша й корисніша для здоров"я. Та й значно привабливіша на вигляд. Це ж ручна робота! Ніколи не знайдеш двох однаковісіньких чашок. А в Слов"янську глину відливають у стандартні форми.

Приїжджі діти найчастіше запитують у продавців глиняного Шрека — героя мультика. Коштує він 15 грн. Опішнянські миски продають по 7–8 грн, глечики — по 30, чашки — 8, свистки — 1 грн. Найдешевші скарбнички — 20 грн. Кераміка зі Слов"янська вдвічі дешевша.

Шість років тому в Опішні кераміку ще виготовляли на двох заводах. Спершу через нерентабельність і часті зміни керівництва закрився завод "Художній керамік". За два роки — "Керамік". Понад 500 людей лишилися без роботи. Єдиний робочий другий цех "Художнього кераміка" взяв в оренду його колишній працівник Михайло Задорожний.

— Тепер тут два гончарі, а колись було двадцять, — говорить він, тепер — директор приватного підприємства "Гончарний круг". — Через брак замовлень ледве живемо.

У "Гончарного круга" три кімнати. В одній сидять дві жінки й розмальовують глиняні миски. 49-річна Лідія Запорожець — гончар і малювальниця.

— Заробляємо мало. Взимку місяцями сидимо без зарплати, — каже.

Один опішнянський глечик робиться до 40 днів. Треба зробити його на гончарному крузі, висушити, обпекти в печі на дровах.

Якби не хазяйство, то самим гончарством не прожили б

У центрі Опішні стоїть напівзруйнований третій цеху заводу "Художній керамік". За півкілометра — колишній перший цех. На ньому таблички з іменами посадовців, які відвідували Опішню. Серед них — президент України Віктор Ющенко.

— Ні державної, ні місцевої підтримки кераміки ми не дочекалися. А "Гончарний круг" уже фактично банкрут. Жити йому місяць-два, — бідкається селищний голова Олександр Кужим. — Раніше заводи постачали продукцію у 18 країн. А на початку 1990-х підприємства почали переходити з рук в руки. Були втрачені ринки збуту. Справжнє гончарство почало занепадати. Місцевий ринок заполонила дешева кітчева кераміка.

Гончарство в Опішні підтримують національний музей-заповідник і Колегіум мистецтв.

— Улітку на день буває до двадцяти екскурсій зі всієї України, — хвалиться працівник музею Світлана Пошивайло.

При вході просто неба стоїть керамічна композиція "Доброго ранку, Опішня" — мати годує дитину, хлопчик грає на сопілці, вусатий чоловік виготовляє глечик, на стовпі сидить півень. Ці скульптури отримали гран-прі на всеукраїнському симпозіуму гончарів в Опішні.

Поруч керамікою торгують місцеві майстри. 42-річна Тетяна Діденко колись працювала на заводі, а тепер із чоловіком займаються гончарством удома. Роблять свистки, горщики для квітів, дрібний посуд, що його називають "монетками".

— Розжитися копійкою вдається влітку, з екскурсій. Найбільше 300 гривень у місяць маємо. Але то буває рідко, — каже майстриня. — Якби не хазяйство, то самим гончарством не прожили б.

Вітальню музею прикрашають глек висотою 80 см та півтораметрова ваза. Зліва на дерев"яних полицях — глечики, горщики-близнюки, калачики, куманець, плесканці, тиківка. Грамоти й дипломи опішнянських гончарів.

Заходять учні початкових класів школи N4 з Полтави. Працівниця музею Ірина Мирко розведеною водою глиною розмальовує миску. Олена Мороховець на гончарному крузі показує, як робиться глечик. На зміну їй приходить 77-річний гончар Микола Пошивайло.

— Я від батька спершу навчився ліпити з глини свистки, потім почав робити посуд. А пішов із заводу на пенсію, почав займатися цим удома. Зараз навчаю діток у колегіумі, — розповідає гончар із 50-річним стажем.

На околиці селища стоїть меморіальний музей-садиба родини Пошивайлів, батьків Миколи Гавриловича.

За місяць в Опішні пройде міжнародний фестиваль

Молоді гончарі із 25 міст України, а також Румунії, Молдови, Білорусі, Росії зберуться з 2 по 12 липня в селищі Опішня Зіньківського району на перший Міжнародний фестиваль гончарів. Вік учасників — від 10 до 23 років.
— Змагатимуться у трьох номінаціях — кераміка, образотворче мистецтво, інші види декоративно-ужиткового мистецтва, — розповідає директор школи-інтернату "Колегіум мистецтв у Опішні" Людмила Овчаренко, 36 років.
Нині в Опішнянському колегіумі 120 учнів. Їм викладають малюнок, живопис, композицію, гончарство, основи скульптури, історію мистецтв.

Зараз ви читаєте новину «В Опішні закривають останній цех кераміки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода