Вміст заліза у воді зі свердловини Яхниківської спеціалізованої школи-інтернату Лохвицького району перевищує норму в 39 разів.

— Її пробурили три роки тому. Але замість передбачених проектом 220 метрів підприємство "СУСТР-19" зробило тільки 150, — розказує директор школи-інтернату Станіслав Федченко, 55 років. — Лохвицька районна санстанція дала дозвіл на використання води. Вона була чиста. Але якщо постоїть дві години, то випадає два сантиметри білого осаду. А через чотири години  робиться червоною. Як повіз в обласну санстанцію, так там тільки глянули на неї й сказали, що пити її не можна.

Для приготування їжі воду привозять із сільської школи.

— Діти випивають по 100—120 літрів на день, — каже Станіслав Віталійович. — А ще їжу треба приготувати. Білизну перемо у воді зі свердловини. Вона вже стала рудого кольору. Жоден відбілювач не бере. А бойлери, яким усього по два роки, повиходили з ладу через те залізо. Тепер ставимо нові.

Керівник обласного управління капітального будівництва Василь Олексенко пообіцяв, що осінню в інтернаті встановлять фільтри для очищення води.

— Працівники "СУСТР-19" повинні були приїхати ще минулої суботи, щоб встановити фільтр. Але нікого не було. Тоді запевнили, що будуть у понеділок. Теж не приїхали. Тепер знову чекаємо, — зітхає Федченко.

Окрім проблем із водою, Яхниківський інтернат потерпає через низьку напругу в електромережі.

— Усього 170 вольт, — розказує директор. — Класи в нас обладнані лампами денного освітлення. Вони не включаються. Тому діти намагаються вчити уроки, поки ще надворі видно. Ставимо настільні лампи. А щоб роздрукувати якийсь документ, вимикаємо все по школі й включаємо комп"ютер. Електротрансформаторну лінію провели за півтора тижні. А підключити до високовольтної лінії вже рік не можуть, бо "Обленерго" ніяк не домовиться з власником високовольтної лінії — нафтогазодобувним управлінням.

×