Десять років тому пенсіонер Микола Кучер, якому зараз 69 років, зустрів на танцях у Корпусному парку Полтави свою дружину Галину, 66 років. На цьому місці літні люди щосуботи й неділі збираються потанцювати під баян або духовий оркестр "Полтава".
У суботу о 18.00 біля пам"ятника Слави зібралося півсотні полтавців. Пенсіонерка Меланія Кошельник грає на баяні, Тетяна Лифар — на бубоні. Поряд жінки й чоловіки співають народну пісню. Кілька пар жваво танцюють.
— Я самая большая плясунья и моя подруга Любочка Панченко, и Надюшка, — перекрикує музику пенсіонерка Надія Різник. Вона пофарбована в блондинку, губи підведені червоною помадою. — Мы плясали, пели, даже зимой по снегу босиком бегали. У нас и кавалеры есть. Мы молодые — сердцем и душой. Нам по 16. Есть 17 и 18, но все малолетки. Если чесно, мне 65. Но пиши 60, а то меня все знают.
У цей час літній чоловік чіпляє їй на піджак реп"яха й тікає. Вона скидає рослину й біжить із криком: "Валерка, иди сюда!".
Поряд обійнявшись танцюють 68-річні подруги Надія Крюк і Галина Семенко.
— Десять років зустрічей уже відсвяткували, — каже Надія Крюк.
Подружжя Микола й Галина Кучери одружилися 10 років тому. Познайомилися, коли вперше прийшли на танці до пам"ятника Слави.
— Вона самотня, я самотній, от і зійшлися, — обіймає дружину Кучер. — Була осінь 1997 року. Узяв її танцювати, духова грала тоді. От і живемо в моїй квартирі. Мій син у Росії, її дочка в Полтаві.
— Ми тут нє случайно, — зауважує Галина Кучер. — З дєтства в самодєятєльность ходили. Я танцювала, він у хорі співав.
Неподалік біля лавки мовчки стоїть і дивиться на танцювальників ветеран війни Дмитро Рак, 84 роки. Чоловік погано чує, питання кричу йому на вухо.
— Скучаю в чотирьох стінах, тому і прийшов, — кричить у відповідь Дмитро Михайлович. — Воював, маю чотири поранення. Та про це й дітям не розказував. Дочка й син живуть окремо. Є троє онуків. Дві правнучки ось улітку народилися, тепер я зайвий на цьому світі. Жінка вмерла давно. Ні з ким я тут не знайомився, старий уже.
— Плохо работаешь, — жартує з діда трохи молодша жінка.
— Треба коханням займатися, — викрикує інший пенсіонер і запрошує її до танцю.
Хто почав збирати на танці вперше й коли, пенсіонери не пригадують. Узимку їм дозволили збиратися в міському Будинку культури.
4 
1
Коментарі