— Свєт як блимнув в очі, аж злякалася, — сміється білявка років 19. 20 листопада о 18.00 виходить із туалету в кафе японської кухні "Кіото-бар" на вул. Фрунзе, 8. Сідає до хлопця за столик навпроти барної стійки. — Тільки переступила через поріг, а свєт сам включився. Це ж треба, туалєт-автомат придумали. Пахне, як у цвіточному садку.
У приміщенні кафе 13 дерев'яних столів. Усі зайняті, за кожним по двоє-троє відвідувачів. Грає японська музика. Біля виходу — вбиральня з білими дверима. Щодня працівники кафе прикрашають її пелюстками троянд. Вистеляють підлогу, кладуть у раковини. Коли миєш руки, пелюстки плавають і чути аромат. Полтавці кажуть, це найбільш незвичний туалет у кафе та ресторанах міста. Кожні 10 хв. туди заходять клієнти.
— Ірка, ти шо там, заснула? — стукає в двері туалету студентка Оксана. — Тут очєрєдь зібралася. Виходь давай.
Ірина з'являється хвилин за 5 після того, як подруга повторно грюкає у двері.
— Не хватає кроваті, щоб задрімати. Півчаса можна тільки роздивлятися красоту. Які там суші чи роли, люди, мабуть, раді туалєта сюди ходять, — шепоче подрузі. Збираються додому, вдягають пуховики. — Треба гроші за такий туалєт брати. Он у переході "Злато місто" 2 рубаса деруть. А воняє так, шо в очі ріже, ще й замків на дверях немає. В нічних клубах не краще. Колись ходили в "Спайдер", якась п'яна дєвка випала з кабіни на обісцяну плитку. В калюжу прямо й всілася. Фу, — махає перед носом плетеним шарфом.
Заходжу до вбиральні. З порогу чути аромат троянд. На підлозі та в раковині — червоні пелюстки. Шпалери бежевого кольору із золотистим обідком. На стіні — два круглі дзеркала в блискучій металевій рамі. Під ними — великі скляні прозорі раковини у формі чаш. У кімнаті дві кабіни — для чоловіків та жінок. Біля унітазів стоять керамічні фігури янголів. Постійно спрацьовують автоматичні освіжувачі повітря з квітковим ароматом. Виходжу за двері, світло вимикається.
— Назвали цей туалет романтичним, — каже офіціантка Анна. — Пелюстки троянд купуємо в квітковому магазині біля зупинки Карла Лібкнехта. Продавці обривають трохи в'ялі троянди та віддають нам. Кожні два-три дні хтось із працівників по них ходить.
В залі для куріння за столиком під стіною четверо дівчат замовляють велику тарілку ролів. Прийшли в суші-бар уперше.
— Кожного тижня ходимо по різних кафешках чи клубах, — говорить полтавка 23-річна Катерина Мельник. — Думали, круче, ніж у "Подіумі", вбиральні не побачимо. Там не туалет, а ціла дзеркальна кімната. Себе видно з ніг до голови з усіх сторін. Чистота і порядок, уборщиця кожні півгодини миє підлогу. Очєрєді немає, бо зробили з десяток кабінок.
— У "Віва-піці" постійно в туалеті крутять музику модну, — долучається до розмови Олена, 22 роки, надпиває з келиха вино. — Класне світло, макіяж дуже удобно робити. Дівчата там довго зависають, красяться, — сміється. — Тільки погано, що туалет спільний. Хлопці постійно ломляться всередину.
7 
35413
Коментарі