Внутрішні вбиральні будують у всіх школах області за розпорядженням управління освіти. Їх установили у Диканському, Карлівському, Лубенському, Машівському, Миргородському, Пирятинському, Чорнухинському і Шишацькому районах. Здебільшого для цього відгородили частину класу або коридору.
У школі села Василівка, що під Полтавою, внутрішній туалет будують у підсобці корпусу молодших класів, бо він найближче до колодязя. На вбиральню витратили близько 50 тис. грн. Кошти виділила Полтавська районна рада.
— Роботи почали з 3 серпня. Повезло, що найшли приміщення й не треба було добудовувать туалет до будівлі, бо тоді точно ніяких грошей не вистачило б, — говорить директорка школи 43-річна Людмила Горіздра. Заходить до майбутнього туалету, розміром 2 на 1,5 м, під ногами кахель, зі стін і підлоги виведено по металевій трубі. — Менше ніж за місяць вивели водопровід од колодязя й проклали каналізацію до вигрібної ями надвірної вбиральні. Також зробили ремонт, пофарбували стіни, поставили батарею. Залишилися раковина й унітаз.
— Говорила з іншими директорами, то там бояться, що в строк не встигнуть, бо з будівельниками не повезло. Он, наприклад, в селі Ваці під Полтавою якихось хлопчиків найняли, такі безалаберні. У школі планують туалет із помпою відкривати, зізвати чиновників, батьків, дітей і урочисто перерізати червону стрічку, — говорить Людмила Горіздра. — У нас же робочі оперативно працюють. Правда, у туалеті справлятиме нужду одна людина, зате як дома.
— Тут шестеро моїх дітей учаться, я рада, що внутрішній туалет будують. У нього зайшов, закрився й зробив своє діло, як людина, — каже місцева Тетяна Аленіна, 37 років. Стоїть у затінку біля школи. — Бо у вуличному взимку мерзнеш, а восени й весною від воні задихаєшся. Кругом щілини, органи продуває, як у дитини критичні дні, то й прокладки поміняти ніяк.
Надвірний нужник стоїть посеред зарослого травою шкільного двору, стіни недавно побілені, потріскані й вищерблені, на землі шматки відколотої цегли. Має дві половини. Де жіноча, де чоловіча, не підписано. Перекошені дерев'яні двері риплять. Приміщення чисте, без запахів, у підлозі чотири широкі круглі дірки, перегородок між ними немає.
— Боюся дирки в цьому туалеті, вдруг упаду, — говорить місцевий другокласник, не називається. Із другом біжить центральною вулицю до сільського будинку культури. — У мене в хаті унітаз усередині стоїть, я туди привик ходити. Правда, коли був у першому класі, нас у вуличний туалет на екскурсію водили, показували, що і як робити, тіки все одно страшно. Тому пісяти під дерево бігаю, а все решта тіки дома, — червоніє.
— У цьому туалеті старшокласники збираються, курять, щоб ніхто не бачив, — підтримує розмову товариш. — А буває, що з учнів прикалуються, коли ті пісяють.
В селі Богодарівка Чорнухинського району замість звичайного поставили біотуалет, бо в закладі навчаються менше 20 учнів. У решті районів майже завершили роботи, все має бути готове до 1 вересня. Якщо не встигнуть, дістануть догану від керівництва області. Шкіл, які не можуть спорудити внутрішні туалети, немає. Директори коштів із батьків не збирають, їх дають сільські або районні ради.
2 
1
Коментарі