Поплутали

— Такого в нас ще не було, — сміється зранку тато. — Анюта, ми нечаяно поживилися чужими харчами. Тепер свого гусака віддавати прийдеться.

Сім'єю живемо в селі під Полтавою. Весною купили два десятки сірих гусей, щодня ганяємо їх до місцевого ставка. Крім нас, на воду пускають птахів ще з десяток селян. Часто гуси плутаються між собою.

— Залітає в двір сусід і каже, що наше гусеня на дорозі збила машина. Я на велосипед скочив і швиденько привіз його додому, ледве дихало. Гусеня сіре, схоже на наше, добротне, вже й тушонку з нього можна було робити. Щоб дарма не пропадало, з мамою зарізали та стушили в духовці, — розповідає батько. — Та уявляєш, гусеня оказалося не наше. Сусідка не дорахувалася одного. А ми своїх перевірили — усі є. Отака хохма.

Наступного дня тато віддав нашого гусака сусідці. Вона не сердилася. Запитала, чи смачний був.

Рік тому в знайомого Ігоря пересварилися родичі.

— Мама та її рідна сестра поїхали разом на ринок. Тітка вговорила купити по білету "Лото-Забави". Гроші на квитки дала мама, — ділиться Ігор. — Кожна поклала собі в сумку по білету. Як на зло, торби в них були однакові. Тітка в автобусі схопила мамину й поперла додому. Наступного ранку зіграла в лотерею нашим білетом, виграла 5 тисяч гривень. Мамину сумку повернула, а виграшем не поділилася. Тільки  віддала гроші за білет.

×