— Живому на кладовище страшно потикатися. Там рекет поселився, — каже полтавка 68-річна Ніна Іванова. — На вихідних прибирала могилки чоловіка й сина. Зустріла знайому. Та жаліється: у яру, за кладовищем, бомжі збудували халупу. Перестрінуть бабу, можуть по голові настукати, грабують.
Міський цвинтар розташований на околиці Полтави, у приміському селі Розсошенці. Займає понад 60 га. На кладовищі безлюдно. Яр за огорожею заріс бур'янами по пояс. Край нього стежка веде до дачних будинків.
— То правда, живуть тут бомжі, — літня жінка перебирає цибулю. — А хлопцеві років 30. Зарослий, небритий. Вона по возрасту десь така сама. Тільки чорна від горілки, запухша. Ото люди їх і лякаються. Насправді вони безобидні. Він спочатку пішки совався, а це вже велосипедом їздить.
Біля сторожки на виході із цвинтаря зупиняє високий лисий чоловік.
— Я смотрітель кладбіща, — каже. — Давніше бомжі устроїли посьолок — нарили у яру чотири чи п'ять землянок. Удень ходили на промисел — на могилах їжу збирали, випивку. Люди пожалілися, то ми їх спалили. Після того наче спокойно. Про нових не чув. Але може все бути, бо ми сторожуємо до п'яти вечора, що далі робиться — звідки знати.
Їдемо на скутері через закинутий фруктовий сад. Зустрічаємо чоловіка середніх літ, брудного, штани підперезані мотузкою. Як бачить нас — тікає між дерев. У яру влаштували смітник місцеві. На галявині під деревами — саморобний намет із брезенту і розірваних мішків. Земля застелена продірявленим надувним матрацом, замість подушки складений навпіл ватяний.
У теплу пору бомжі селяться в передмістях Полтави — на сміттєзвалищі в селі Макухівка виривають землянки, роблять хатки на деревах у лісі поблизу села Горбанівка. У холоди перебираються до обласного центру, сплять на теплотрасах.
7 
35413
Коментарі