На ринках Полтавщини продають городину, вирощену в селі Глинське Зіньківського району переселенцями турками-месхетинцями. Городництвом тут займаються 15 родин понад 20 років. Овочі покупці плутають із привезеними з інших регіонів чи країн.
3 серпня о дев'ятій ранку на полі на вул. Гоголівській у селі 51-річний Ібрагім Дадаєв зав'язує мішки з баклажанами. Вантажить у червоний "фольксваґен". Із дружиною та синовою нареченою починають збирати помідори. Під час роботи мовчать. За 10 хв. назбирують два картонні ящики.
— Для ринку найвигідніше вирощувать баклажани, перець і помідори. Їх завжди купують. Наприклад, помідорів беруть трьох сортів, "сливки", прості круглі й Рожевий велетень. Останні купують спеціально на томат, бо сочниє, — каже. — На цій землі що хочеш виростити можна. Найскладніше баштан, бо кавуни часто маленькі родять. Кількість урожаю залежить від погоди. Так другий год нема картошки. Її жара спалює.
Ібрагім Дадаєв вибирає з ящика великий червоний помідор, їсть м'якуш.
— Овочі продаємо в Полтаві, — говорить. — Стоїм по вулиці Новобазарна біля овочевого оптового ринку. Возимо на базар Зінькова, Опішні, заказивают магазини, найчастіше в Котельві. Постійно люди приїжают із Гадяча, Сум. Весною продаємо розсаду. Стиглі овочі розповсюджуємо в основному оптом, мішками. Продаєм дешево, наприклад, за перець беремо 2 гривні за кіло, за синенькі 1-1,5 гривні. Маємо постійних клієнтів.
На сусіднє поле приходять працювати дві дівчини.
— Це племінниці, — пояснює. — Усі один одного знаєм. Коли хто не встигає з урожаєм, гуртом убирати памагаєм, в одного трактора немає, своїм ділюся.
Ібрагім Дадаєв показує на город.
— Місцеві поначалу завидували, розпускали слухи, що бризкаєм овочі туалєтним навозом, — розповідає. — Тепер коли розпробували, саджанці купляють.
На сусідньому полі син фермера 26-річний Мурат Дадаєв виходить зі старого "опеля", перевіряє врожай гіркого та солодкого перцю.
— На базарі наші овочі плутають із турецькими або херсонськими, — говорить. — Якось бабка підходе, пита, откуда перчик. Я гаварю, з Глинська, а вона: як таке в нас виростити можна? У кінці травня самі сажаєм розсаду, яка виросла в теплиці. Прориваєм вручну бур'ян. Раз у нєділю поливаємо водою, замість хімікатов, отрут, вносим перегній із курячого й коров'ячого навозу, вітаміни. А привізні овочі обробляють спеціальним раствором від гниття. Через спеку вони бистро в'януть, стають м'якими, як мочалка.
Троюрідний брат Мурата 23-річний Мікаел Дадаєв протягує між рядками перцю шланг для поливу. На руках мозолі.
— Насіння для посадки збираємо самі. Раньше купували у фірмах. Але там часто присилали не той сорт, що замовляли. Поля охороняємо. Ніхто не краде. Раз було один поліз із мішком, щоб баклажанів нарвати. Так йому конкретно дали, на тому все й скінчилося.
Урожай залежить від температури
— У нас майже в кожному дворі вирощують помідори, — говорить 25-річний Олександр Кононов з Кобеляків. — Посадили 50 кущів і вже зібрали 60 відер. У селі Красне нашого району місцеві вирощують величезний солодкий перець. В інших районах овочі такого врожаю не принесуть, клімат не той.
На кафедрі селекції, насінництва та генетики Полтавської аграрної академії кажуть, насправді в районах однаково ростуть будь-які овочі.
— Ми звикли, що, наприклад, огірки, зелень, петрушку, кріп вирощують у Полтавському районі, капусту — в Оржицькому, помідори, картоплю — у Полтавському, Кобеляцькому й Зіньківському, — говорить 33-річний Максим Іванович із кафедри. — Насправді наша область охоплює одну ґрунтово-кліматичну зону. Поділу типу — там краще росте одне, а там інше — немає. Роль грає температура, яка в кожному районі постійно змінюється. Тому треба звернути увагу на сумісні посіви, щоб одна рослина підтримувала іншу під час спеки. Наприклад, кукурудзу садити з огірками або баштаном. Це зберігає їм вологу.
1 
1
Коментарі