— Для рибалки маю улюблене місце — "п'ятачок". Там ніхто і ніколи не ловив карасів. А в мене клюють по кіло і 300 грамів. Товаришам показав улов. Питають, де таких упіймав. Не зізнаюся, бо сподіваюся прийти на "п'ятачок" іще, — сміється 62-річний Степан Бульба, колишній губернатор Полтавщини. Стаж рибалки 55 років.
Найчастіше їздить на Дніпро. Зупиняється неподалік села Солошине Кобеляцького району біля бази відпочинку заводу "Лтава".
— Там багато заток. До "п'ятачка" ніхто не добирається, думають — повсюди мілина. Моторним човном туди важко підступитися, бо винтом землю хапатиме. А я гумовим проходжу, і серед мілини відкривається озеро. Видно, до того, як Дніпродзержинське водосховище залило територію водою, там була копанка, бо глибина пристойна. Немає куширів, кувшинок. Не в сезон упіймав щуку на 3 кілограми.
Степан Бульба рибалить із 7 років. Першу вудку зробив сам.
— Із березової гілки вистругав вудило, поплавок змайстрував зі звичайного корку. Причепив великий гачок. Думав, чим він більший, тим більшу рибу спіймаю. Взяв алюмінієвий бидончик, мама у нього молоко наливала. Перед грозою побіг на річку, — згадує Степан Степанович. — Став на містку — піді мною у воді по дні піскарі плавають, граються. Вчепив великого черв'яка, думав, чим більша наживка, тим більша риба клюне. Закинув, дивлюся. Піскарі смикають, гризуть черв'яка, проковтнути не можуть. Ледь-ледь один ухопився на гачок. Підсмикнув його. Додому біг щасливий. З того моменту я рибак. Братів навчив, друзів. Багато знають, що цим захоплююся, дарують рибацькі снасті. На тумбочці біля ліжка завжди лежить книжка про рибалку чи енциклопедія. Коли не спиться — читаю. Випробував різні прикмети, багато вже не діють. Дехто каже, гірше ловиться, коли дує північний вітер, то не завжди справджується. Знаю, за сонячної погоди, коли вода робиться як скло, не ловитиметься щука, зате гарно йде окунь.
Два роки тому екс-губернатор упіймав трофейну щуку завважки 6 кг.
— Мучився хвилин 20, доки зборов, хоча здавалося, все відбулося за пару секунд. На човен щуку не затягали, бо могла нас перекинути, — згадує. — Дружина не ревнує до захоплення. Торік їздили рибалити разом. Жара страшенна стояла, до обіду жодної покльовки. Жінка проситься, покажи, як рибу ловиш. Пішли човном, закидаю вудку раз, другий — щука добра ловиться. Дружина сміється, мовляв, братимеш тепер мене постійно на удачу.
Цим літом придбав моторного човна. З оформленням і доставкою обійшовся 8 тис. грн. Закінчив курси кермування.
Народний артист України 73-річний Юрій Попов, актор театру ім. Гоголя, лише раз у житті впіймав велику рибину.
— Молодший брат Анатолій був заядлим рибаком, хотів і мене пристрастити до цього заняття. Постійно водив із собою до річки. У мене нічого не клювало, — розповідає Юрій Васильович. — Якось поїхав до брата в гості на Кубань. Знову пішли рибалити. Закидаю спінінг, і раптом лєска натягнулася. З води виглядає страшна зубата пасть, ледь не перевернула лодку. Злякався страшно. А брат радіє, каже, щука впіймалася. Поміг її зачепити. На березі поміряли — рівно метр, важила 4 кілограми. Дядьки кажуть, такий улов — велика удача. Мене торжественно прийняли в рибаки. Спочатку заспівали пісню, жодного слова з неї не зрозумів. Потім дали веслом по місцю, на яке сідаємо, і подарували тройник.
— Ніколи додому не привожу окунів, їх дружина відмовляється чистити. Буває, весь улов віддаю товаришам чи сусідам. У річках риби поменшало. Зате черепах аж кишить, і риба-голка з'явилася. Раніше плавала тільки у морях, — говорить 51-річний Сергій Литвин, один з організаторів міжнародного конкурсу "Карлюка". Він рибалить 44 роки. Найбільше улюблених місць має на річці Оріль. — Якось узяв на рибалку товаришів, які мало смислять у цьому ділі. Доки вони спали, упіймав на спінінг щуку, кілограмів на два. Хлопці не повірили, казали, в магазині купив. Хто найбільше віднікувався, посадив із собою в човен рибалити. За пару годин вертаємося з уловом, кричить: мужики, дивіться, яку рибу у річці купили. Так і зараз жартуємо.
Сергій Миколайович додає, серед рибалок багато забобонних:
— Вважається, як заєць перебіжить дорогу — улову не буде. Тоді зупиняємося машиною, ждемо, щоб хтось інший проїхав. Як немає нікого, пішки пробираюся вперед, бо не вірю в забобони. Але після зайця риба або зовсім не ловиться, або навпаки.
Приїздять народні депутати
Села Келеберда Кременчуцького району і Кишеньки на Кобеляччині. Поблизу сіл великі заплави. Ловлять трофейні щуку, судака, окуня завважки понад 2 кг. Трапляються півметрові соми. На берегах розташовані бази відпочинку, є платні стоянки, місця, де спустити на воду катер чи човен. Працюють ресторани, кафе.
Село Погребняки Семенівського району. Стоїть на початку Сулинської затоки. Тут рибалять карася понад півкілограма. На березі ставлять намети або трейлери. Рибалок пускають переночувати місцеві. Готелів немає.
Острів Орівщина в Семенівському районі. На риболовлю приїздять народні депутати, бізнесмени з Києва і Полтавщини. Цю територію вважають місцем відпочинку еліти. Коли підіймається вода на Сулинській затоці, вудять карасів, коли спадає — окунів, щук, судаків.
7 
1
Коментарі