У селі Біляки Семенівського району із 400 корів 113 виявилися хворими на лейкоз. Більшість людей віддали худобу на забій. Ще 14 хворих тварин господарі лишають у дворах. Селяни не вірять у правдивість аналізів.

— Мав двох годувальниць. Обидві хворі, — каже 46-річний чоловік, не хоче називатися. — Роботи в Біляках немає. Усі тримають по дві-чотири корови. Жили за виручені від молока гроші. Копійки, але син — студент, допомагаємо йому. Тепер шукаємо інших корів. За лейкозну платять 3–4 тисячі, купити нову коштуватиме 8 тисяч.

Лейкоз тварин — невиліковна вірусна хвороба. За зовнішніми ознаками визначити хвору скотину не можна. Якщо в череді з"явиться бодай одна хвора особина, вона заразить інших.

— Лейкоз корови споріднений із лейкозом людини, — розповідає Олексій Вендін, 48 років, начальник управління ветмедицини Семенівського району. — Це хронічне вірусне захворювання крові. У літній період недугу переносять комарі, ґедзі, кліщі. Вплив на організм людини невідомий. Тому не рекомендуємо вживати молоко і м"ясо хворої тварини. При кип"ятінні молока вірус гине, але, розкладаючись, виділяє речовини, що викликають розвиток ракових клітин.

Виявляючи хвору тварину, ветеринари повідомляють результати аналізів карантинній міліції. Правоохоронці, за законом, не можуть змусити господарів здати тварину на забій. Лише видають приписи з рекомендаціями. Коли господарі не дотримуються їх, платять штраф 51 грн.

— Якщо немає довідок від ветеринарної служби, молоко в селян не приймаємо. Хто тримає дві-три худобини і в одної є підозра на лейкоз, молока також не беремо, — запевняє Людмила Бондаренко з Глобинського маслозаводу.

Ветслужба передає підприємству приписи, в кого не можна приймати сировину. Цю інформацію поновлюють двічі на місяць.

За радянських часів для переробки лейкозного молока відкривали спецлінії. Висушували його і робили сухе молоко. З Полтавщини на переробку возили до Сум і Харкова.

— Якщо на підприємство потрапить сировина від хворих тварин, пройде обробку. Така не зашкодить здоров"ю людини, — запевняє заготівельник молока. Ім"я та прізвище просить не називати. — Коли завод відмовляється брати молоко від хворих тварин, його за безцінь скуповують заготівельники і продають як звичайне на базарах Полтави, Кременчука. По аналізу продукції неможливо визначити, чи хвора корова на лейкоз.

Після забою лейкозних тварин проводять ветеринарно-санітарну експертизу. Якщо корова хворіла давно, на внутрішніх органах з"явилися пухлини, збільшилася печінка, селезінка, лімфовузли, — її відправляють на утилізацію. Коли немає таких змін, тушу переробляють на сальтисон, ковбаси. Приватні заготівельники на правах анонімності говорять, що забивають тварину в господарів у дворі, а м"ясо спродують на базарах.

Порівняно з минулим роком на Полтавщині поменшало лейкозної худоби.

44-річна Ірина Снісаренко із села Веприк на Гадяччині навесні хотіла подавати до суду на місцеву ветлабораторію. Але адвокат відговорив — мовляв, судові витрати будуть великі. За два роки до того в її трьох корів виявили лейкоз. Такий же діагноз поставили ще 18 тваринам у селі.

У Веприку відразу з"явилися харківські заготівельники зі списком, у чиєму дворі є хворі корови. Селян це насторожило, ветеринарів запідозрили в змові із заготівельниками. Проте всі здали худобу, крім Ірини Снісаренко. Пояснює, треба було молоко для внука. Жінка повезла кров тварин на аналізи до Полтави й Сум. Діагноз виявився хибним.

Лікаря Володимира Губаря, який робив аналізи, звільнили. А потім узяли на нижчу посаду фельдшером, бо в нього четверо дітей.

×