Відколи одного дня Арсеній Яценюк завзято заговорив з телеекранів до глядачів — часом по півдня просиджуючи на телеканалі, де секунда політичної реклами коштує тисячі доларів, особливістю новоявленого "рятівника" країни тривалий час була віртуозна політична невловимість.
Як жонглер бавиться м"ячиками, не даючи впасти їм на землю, так само екс-голова Верховної Ради, гостюючи на численних ток-шоу, токував словами таким особливим способом, що повсякчас енергійно й послідовно уникав важких та болючих для суспільства тем. Яценюк примудрявся жодного разу навіть не наблизитися до "небезпечної зони" — до того, що, наприклад, він думає про російську мову як другу державну, чи про визнання ОУН-УПА, чи про такі сторінки української історії як репресії чи Голодомор. Але навіть неймовірно спритному Арсенієві Петровичу не вдалося приховати, що його "Фронт змін" — лише яскраво розмальована, але порожня політична лялька. Бо той "Фронт" існує хіба що уявно: на різнобарвно-смугастих біґ-бордах і "фронтових" наметах із платними агітаторами, які роздають бойові листки без вихідних даних.
Перший камінь у патріотичного виборця з-за пазухи Яценюка полетів того дня, коли, перебуваючи в Івано-Франківську, він зізнався, що визнав би ОУН-УПА, якби хотів бути президентом тільки Західної України. А так зараз він цього не робитиме, бо є ще Східна, яка, як чомусь думає Арсеній Петрович, має бути проти… По-перше, він не знає, що Східна Україна також знайома з повстанським рухом — отаманщиною 1920-х, яку люди бережуть у пам"яті, мов святиню. По-друге, екс-спікер фактично визнав, що патріотичні принципи йому байдужі. Якби це допомогло допастися до влади і стати президентом — ну, може, й визнав би. А так — нецікаво. І, по-третє, Яценюк підтвердив здогади, що він не переконує людей, а лише каже їм те, що вони хочуть почути. Ну, щоб, як той долар, сподобатися всім.
Далі — більше. Був виступ Яценюка на радіо "Эхо Москвы", який нічим не відрізнявся від виступів Віктора Януковича. Самопроголошений "рятівник країни" договорився був до того, що запропонував віддати Росії в обмін на газ шматок української труби. А в Сімферополі заявив, що тестування у Криму варто проводити російською. Були й інші "цікаві" виступи і заяви Арсенія Петровича, але зупинитися хочеться на вісникові "Фронту змін", що недавно потрапив до рук.
Яценюка як магнітом тягне ділити Україну — на Західну і Східну, на російськомовну й україномовну
Від перегляду цього бойового листка у тверезої людини не раз очі на лоба лізуть. Читаєш і думаєш: що воно плете? Скажімо, вирішив собі Яценюк, що можна переписати українську історію на свій лад. Ось цитата: "Ніколи радянська імперія не відбулася б без рішення України брати у ній участь. СРСР створили рішенням російських і українських більшовиків і розпустили спільним же рішенням як українських, так і російських перероджених комуністів", — меле, як небіжка ногами, син викладача історії КПРС. Які такі "українські більшовики" примарилися Арсенієві Петровичу? Чи не ті самі, бува, що організували Голодомор і список прізвищ яких врешті оприлюднила Служба безпеки України?
Певно, науковці, які досі копають глибочезні пласти нашої історії, були заскочені сенсаційним відкриттям Яценюка. Виявляється, ніякої радянської окупації не було. А просто комуністи, які жили в Україні, домовилися з комуністами, які жили в Москві. От і вся любов. Бій під Крутами, в якому загинули 300 українських студентів, репресії, енкаведистські катівні, що втопилися в ріках української крові, нечуваний у світовій історії Голодомор — усе це, якщо прислухатися до Арсенія Петровича, — байки. Певно, у Кремлі аж запищали від радості, коли перечитали його газету.
Але чи помітили ви інше: Яценюка як магнітом тягне ділити Україну — на Західну і Східну, на російськомовну й україномовну. А в останньому номері — карикатура, що може символізувати всю легковажно-безшабашну політичну кухню Яценюкового "Фронту". Як і 2004 року — на карикатурі карта. Як і тоді — це поділ України. Але тепер уже не за сортами, а за "краями". Тих, "країв", на думку Яценюка, в Україні дев"ять. Київщину лідер невидимого "Фронту" називає на честь мера "туманністю Черновецького", Донеччину — на честь Ріната Ахметова — "Великою Ахметівкою". Увіковічнено Балогу — йому відведено "Балого-стан". Про те, що така карта ображає почуття українців, які живуть на тій землі і не мають нічого спільного з вище названими олігархами, автори малюнка не замислюються. До слова, частину України — Галичину й Волинь — творці карти зразка 2009 року назвали "Тягнибоківщиною". Хоч поставити в один ряд одіозних Гурвіца, Порошенка, Фельдмана і лідера українських патріотів Олега Тягнибока — щонайменше абсурдно.
Мабуть, російські політтехнологи Яценюка — ті самі, що 2004 року працювали на Януковича і вже ділили Україну на три сорти — видихалися з ідеями і не мають свіжих думок. Тож ведуть свого теперішнього замовника тими самими манівцями, якими свого часу безуспішно блукали з нинішнім головним "регіоналом" України.
3 
1
Коментарі
2