— Зірко, падлюко така. Куди кістки преш? Аби тільки втекти, а пастися ні в какую, — кричить 27-річна Людмила Яценко на чорно-рябу корову в селі Рунівщина Полтавського району. 10 травня о 12.00 жене череду з пасовища на околиці села. У ній 58 корів. Одна з найбільших сільських черід в області. — Такі вредні ці чорно-рябі, що й батога не бояться, — щосили лупить тварину довгою палицею, та не реагує, спокійно жує траву. — Корови червоної масті мають іншу натуру, послушні: куди направиш — туди і йдуть.
Надворі спека, Людмила поправляє мокру від поту хустку на голові. Жене худобу повздовж річки Свинківка, по обидва її береги зелені луки. За 20 м від води гуртом стоять зо 15 власників корів, прийшли забрати їх на обід. Стадо повільно підходить, у ньому більше половини — червоно-рябої породи.
— Мода пішла на красних, — каже 55-річна Галина, забирає трьох корів — чорно-рябу та двох червоно-рябих. — Чорні агрєсівні. Буває, погано попасуться, починають злитися. Тоді заводяться одна з одною, бодаються, ледь успокоїш.
— Галю, он твоя в город полізла, — гукає хтось із гурту. Господиня поспіхом виганяє чорно-рябу з чужої картоплі.
— От бачите, не вслідиш за такою, — відхекується. — Красно-рябі на пару тисяч дорожче коштують, ніж чорні. Тисяч 11 треба віддати. В основному беруть таку породу в сусідньому селі Божківське, там її завозять у колонію, тюремщики розводять.
Люди женуть худобу по дворах. На своєму подвір'ї за дерев'яним столом під хатою сидить Лідія Чечик. Сім років тримає в господарстві корів.
— У мене тож красно-ряба корівка була, — розказує. — Люди беруть, бо вони м'ясо-молочного направлення. Як молока немає, хоч на м'ясо можна здати. Туша крупна, доросла корова в середньому важить 500-600 кілограмів, дітки тоже м'язисті, при народженні 40-70 кіло мають. Чорні корови такими не бувають, максімум 400 кілограмів набирають. Правда, молока дають більше, бо воно рідке, не таке жирне, як у красних. А ще чорні корови перебірливі в кормах, попробуй вгоди їм.
Лідія Кузьмівна йде вглиб двору, за парканом хлів на два входи. З одного визирає корова Ракіта лебединської породи. Господиня привезла її із сусідньої Сумської області сім років тому. На Полтавщині їх не розводять. Це єдина тварина такої породи в стаді.
— Вона в мене сама козирна. Дає 30 літрів молока в день, практічєскі рекордсменка. Сусіди зі своїх ледь 20 націджують, — гладить худобу, сіро-біла шерсть переливається. Ракіта лащиться до господині. У неї довгий майже до підлоги хвіст, великі копита та товсті ноги. Коли підходжу погладити, різко відходить, дивиться скоса.
— Е, така штучка, що чужому в руки не дасться. Ветеринари мучаться, доки уколи дають, — сміється Лідія Чечик. — Коровка дуже вєрна, самолюбива та горда. Від мене ні на шаг. Буває, як жену з пастівні, з жіночками перемовляюся словечком. Так Ракіта стоїть як укопана, без мене не рушить. Гарна та корова, в якої довгий хвіст, між ребрами відстань у два пальці та величенький молочний колодязь біля вим'я.
О 14.00 господарі виганяють худобу на післяобідній випас. Між собою говорять, кілька років тому мали в череді з 90 голів, що не рік їх меншає на п'ять-десять. По області в середньому в стадах від 30 до 50.
— Луки в нас хороші, трава сочна, бо її підпитує річка, — говорить 54-річна Катерина Карнаух. — Плохо, немає мєсного ветеринара. Просимо бивших колгоспних худобу лічити. А як не вдається, то корова на ноги падає. Тоді один вихід — дорізаємо.
Не прижилася темно-сіра абердинська порода
Більшість приватних сільськогосподарських підприємств та фірм в області тримають корів чорно-рябої породи. Від них за рік можна отримати на третину більше молока, аніж від червоно-рябих.
— Це 7-8 тисяч літрів, більше ніяка порода не дасть. Із червоно-рябих максимум 5 тисяч можна взяти, — розповідає 55-річна Катерина Скрипник, зоотехнік-ветеринар сільськогосподарського багатопрофільного кооперативу "Маяк" на Зіньківщині. — Люди в господарства беруть червоних, бо вони стійкіші до жари, менш хворобливі. Крім того, шлунок в них міцніший, легше перетравлює тверді корми — сіно та солому.
В області погано прижилася темно-сіра абердинська порода — не підійшов спекотний клімат.
На Полтавщині 41 підприємство розводить племінних корів. 38 із них вирощують чорно-рябих та червоно-рябих.
2 
1
Коментарі