За прилавком навпроти торговельно-розважального центру "Київ" у Полтаві літня жінка продає хлібний квас із двох бочок.
— Холодний, вкусний, на натуральних продуктах. Не те, що хімія кокаколівська. Вип'єш і півдня жажди не чуствуєш, — зазиває покупців.
Навпроти продавщиці зупиняється чорнява жінка років 50. Повільно підходить до великого сміттєвого пакета з використаними пластиковими стаканчиками, зазирає всередину.
— Ніколаєвна, хватить тобі вже туди п'ялиться. Давай бери йомкость і тару викладуй, — продавщиця тицяє пальцем на картонний ящик за бочками.
Чорнява озирається, дістає зі сміття стакани з-під квасу. Викладає у ящик.
— І не пом'яті ні капельки. Проточною водою промию і от нових не отлічиш. Економія грошей наліцо, — шепоче продавщиці. Та задоволено усміхається.
Знімаю на мобільний, як дістають стаканчики. Навпроти зупиняється літній чоловік, чухає потилицю.
— Какого чорта ви робите? Це значить, із такого гівна потом квас пити будемо! — кричить сердито.
Продавщиця блідне, тремтячими руками хапає товаришку за плече.
— Дєйствітєльно, женщіна, що ви тут забули. Не нада мене перед покупатєлями діскредітіровать, — вдає, що перший раз бачить знайому.
Та опускає очі, ногою відпихає ящик.
— Та я ж тільки для собствєнного пользованія, на розсаду пару стаканчиків хотіла узяти, — бурмоче під ніс. — Ізвінітє, що разрішенія не попросила. В слєдующий раз буду імєть в віду.
Швидко йде до зупинки "Турбомеханічний завод". Продавщиця висипає брудні стакани назад у сміття.
Дід знайомого кілька років збирав у сміттєвих контейнерах картонні ящики. Складав у них овочі та фрукти з власного городу, продавав на базарі. Два місяці тому один із клієнтів побачив, звідки чоловік бере тару. Розказав про це іншим постійним покупцям. Діда обізвали бомжем. Лише після цього перестав лазити по смітниках. На базар також не йде, соромиться.
1 
1
Коментарі