— День починаю з того, що тільки продерла очі — вмикаю інтернет. Перечитаю заголовки новин, відпишуся "ВКонтакті", "Однокласниках", "Фейсбуці". Отоді йду пити чай і годувати собак, — каже 67-річна Наталія Ковальчук із Гадяча. Жінка шість років користується інтернетом. У мережі проводить 14-16 год. щодоби.
Наталія Анатоліївна невисока, волосся коротко стрижене, фарбоване в колір стиглої вишні. У великій кімнаті будинку в кутку стоїть стіл із полицями, на ньому — комп'ютер. До монітора прикріплена невелика веб-камера. Господиня зачіпає мишу, стає видно екран. Відкриває інтернет-браузер. На робочому столі комп'ютера близько 30 закладок. Серед них — соціальні мережі, сайти оголошень, новин, декору.
— Інтернет додому приніс син Ілля. Спочатку був мобільний Life:) — глючив і повільно відкривалися сторінки. Потім укртелекомівський безпровідний. Сиділи на ньому років два, бо безлімітний, але швидкість не дуже — фільм не скачаєш. За цей час перепробували майже всіх операторів. Зараз користуємося кабельним, — продовжує Наталія Анатоліївна. — В інтернеті є все. Оце розпродую домашню бібліотеку. Книжки тільки пилюку збирають. А в інтернеті можна знайти будь-яке чтиво. І телевізора в нас немає — усі передачі та фільми дивимося звідси, — киває на комп'ютер. — Син знайшов програму, записує, що не встигли подивитися. Прошу його "Роксолану" підкачувати. Недавно знайшли чорно-білий фільм "Як посварилися Іван Іванович та Іван Никифорович". У ньому знімалася наша бабуся і половина сусідів із вулиці.
Родина часто купує товари через мережу.
— Іллюха велосипед крутий заказав. У Гадячі такий обійшовся б у 3 тисячі, він уполовину менше заплатив. Ще й вибрав колір і навороти, ті що сам хотів, — каже Наталія. — Я люблю прошвирнутися по сайтах оголошень "Е-маркет" і "Сландо". Там є розділ "Віддам". Кому що непотрібне, пропонують задарма. Знайома взяла прялку для собачої шерсті. Вона псів розводить. А з шерсті тепер нитки тче і в'яже носки. Я корм дивлюся для своїх собак і для ахетинів — то такі великі улітки. Кстаті, продаю їх через інтернет. Пофоткаю, напишу, як за ними дивитися. Замовляють з усієї України. Ще оголошення в інтернеті даю, особенно що стосується хазяйства. Через інтернет пропоную козла для спарювання. Беруть лучше, чим через газету.
Наталія Ковальчук спілкується по скайпу з родичами.
— Камера появилася годів два тому. Просинаюся вночі, сидить Іллюха перед ящиком, балакає. Заглядаю — весь екран розовий. Кажу, синок, комп'ютер поламався, чи що? Він мені — мамко, це ти своєю гламурною ночнушкою в камеру влізла, а я вообще з Ленінградом говорю, — сміється. — Мене навчив до сестри в Суми дзвонити. Оце наберу тряпок, приміряю, а сестра радить: до цієї кофточки шарфик червоний одінь, а цю спідницю викинь, не підходить. Катя ремонт зробила. Протягла камеру по кімнаті, я все побачила.
У соціальній мережі "ВКонтакті" у друзях у Наталі Анатоліївни записані 1700 людей. Щодня її сторінку продивляються 300-400 осіб. Із більшістю Наталія познайомилася в мережі.
— Знайшла однокласницю, з якою сиділа за одною партою. Після школи жодного разу не бачилися. Зараз часто переписуємося. Недавно знайшла казашку, живе в Алмати. Як вчилася в інституті в Сумах, водила її в похід у Карпати, — продовжує Наталія. — Сусіди теж попроводили інтернет. Раніше через забор кричали, тепер переписуємося в "Однокласниках".
Беруть один модем на двох
— Це нова фішка. Хтось підключається до інтернету, кидає ще один шнур до сусіда — і всі сидять у мережі. А платять навпіл. Так робити щитай воровство. Але ніхто не попадається, бо оператори не перевіряють, — каже комп'ютерник 32-річний Іван Петренко з Гадяча.
Від супутникового інтернету полтавці відмовляються.
— Тарілка дорога. Ще й гривень 200 щомісяця йде на інтернет. Працює на прийом, переслати нічого не можна, — продовжує Іван. — У кого тарілки висять на хатах, в інтернеті сидять, як гарна погода. Іде дощ, сніг, сильний вітер — зв'язок глючить і переривається. Оптимальний вихід — модеми мобільних операторів. До них докуповують спеціальні антени.
У Гадяцькому районі всі школи підключили до мережі.
— Закупили інтертелекомівські модеми по 300 гривень, у місяць платять по 150. Зв'язок такий — текстові файли ще можуть десь переслати, а з фотографіями проблема. Легше з'їздити до райцентру і привезти фотки на флешці, — жартує Іван. — По селах частіше купують модем від "Інтертелекому", бо підключитися через телефонні кабелі — практично нереально. Вони вже зношені, побиті. І не всі телефонні станції підтримують інтернет.
У більшості сіл і районів Полтавщини користуються інтернетом від "Інтертелекому". Його мережа покриває область на 80%. У Семенівському, Оржицькому, Чорнухинському районах, у частині сіл Шишацького, Гадяцького, Лохвицького і Кобеляцького районів користуються мобільним інтернетом. "Піплнет" дає гарний зв'язок у великих містах — Полтава, Миргород, Хорол, Пирятин, Кременчук, Комсомольськ.
1 
1
Коментарі
1