Теперішня ситуація в Росії не дозволяє повернути Крим Україні. Цей крок буде означати відмову від статусу наддержави. Про це, а також про перспективу членства України в ЄС, Gazeta.ua розповів шведський журналіст Калле Кнійвіля на презентації своїх книжок "Крим наш" та "Люди Путіна", які вийшли у 2016 і 2017 роках в українському перекладі з мови есперанто.
- На початку правління Путіна головне було - стабільність. А коли він повернувся на третій термін, після протестів 2011-2012 років. Путін інший став і політика стала інша.
Замість стабільності економіки головним гаслом стало "Росія встає з колін". Бажання повернути колишню велич. Адже раніше, в 90-ті, після розпаду СРСР, Росія втратила свій статус передового держави. І, як кажуть багато росіян, не було гордості за батьківщину. А тепер нас бояться, отже поважають. Ну або якщо не поважають, то нехай хоч бояться.
Чому статус наддержави настільки важливий для простих росіян, що він їм дає?
- Я брав інтерв'ю у Ірини Прохорової (Російський літературознавець, керівник Федерального цивільного комітету партії "Громадянська платформа" (2013-2014) - Gazeta.ua). Вона одна з найрозумніших людей, яких я знаю в Росії. Ірина говорила про імперський синдром, як про єдину речі, яка може об'єднати багатонаціональний російський народ. Багато людей там вважають, що розпад Радянського Союзу був однією з найбільших геополітичних помилок. Вони не розуміють, що жителі інших колишніх республік думають абсолютно інакше. І Путіна бачать саме в якості того, хто може наблизити Росію до величі СРСР.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мріяли про Росію на весь світ, а опинилися в ОРДЛО - журналіст про жителів Донбасу
Яке може бути майбутнє у Росії, коли Путін піде з політичної арени. І коли це може статися?
- Мені важко уявити, коли саме, але це трапиться. Боюся, що тут справа не тільки в Путіні. Він, звичайно, є центром політики Росії. Але не всі рішення він приймає сам. І немає ніякої гарантії, що після нього буде краще. Проблема Росії полягає в тому, що там немає реально незалежних інститутів. Всі органи влади або громадські організації, які існують реально, а не на папері, пов'язані між собою. Пов'язані з Путіним і групою навколо нього. Якщо він захоче, може вирішити практично будь-яке питання в Росії, аж до відставки Кадирова. І якщо його не буде, цілком можливо, що пост президента займе хтось із наближених до нього людей. І буде продовжувати його політику.
Росіяни говорили, що з приходом Путіна економіка країни значно покращилася. Це пряма його заслуга?
- Економіка Росії взагалі ніяк не залежить від Путіна. На неї впливають ціни на нафту. А Путіну просто пощастило. Але питання в тому, що нафта не безмежна. А Путін не думає про те, що буде через кілька десятків років. Я вважаю його більше турбує найближче майбутнє. Тому що через 10 років його вже не буде. Навіщо йому про це турбуватися.
Підтримка Путіна піднімається після кожної військової кампанії на порядок, а то і два. Чому так відбувається?
- Це знову той же самий імперський синдром. Це банальна гордість, яка не дає більше нічого. Мовляв, ось у нас економіка зараз не дуже розвивається, але зате у нас сильна армія. Це приблизно те ж саме, що було за радянських часів. Люди вірять, що навкруги вороги. І найкращий захист це напад. Хоча якщо говорити про Радянський союз, то помилково вважати, що росіяни хочуть його повернути.
Ніхто не хоче повернути той СРСР, який був насправді.
Вони хочуть повернути те, чого ніколи не було. Той образ який їм навіяли. Який був і є постійно в телевізорі. Де чисті вулиці, красиві заплетені дівчата в сукнях до колін, загальна рівність і добробут.
Навіть Сталін зараз в Росії став хороший, він там дуже популярний. Сильний лідер, знову ж нас всі боялися. Порядок був. Війну виграв. За останніми опитуваннями "Левада-Центру". (Російська недержавна дослідницька організація - Gazeta.ua). Росіяни вважають Сталіна найважливішою персоною в світовій історії. А на другому місці Путін.
Справедливих виборів в Росії немає вже дуже давно. Так як результат заздалегідь відомий. Але це не означає, що це фальсифікація. Треба ж розуміти, що вибори - це не тільки ставити галочки в бюлетень. Це ще й дебати, передвиборні кампанії, виступи в об'єктивних ЗМІ. А без всіх цих складових - це не вибори. А просто голосування. Своєрідний ритуал. Немає ніякої інтриги. Всі прекрасно знають, чим все закінчиться.
Росіян влаштовує такий порядок речей? Влаштовує відсутність демократії?
- Багато просто думають, що демократія була в Росії в 90-х. Що це хаос і розпад. І потрібно вибирати або порядок, або демократію. І багато хто вибирає порядок. Тим більше, коли це означає ще й більше грошей в гаманці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цивілізований світ не контролює збройну лихоманку Росії
Ваші книги не перекладені російською і не опубліковані в Росії. Як ви думаєте, чому?
- Так, вони не опубліковані. І я розумію причину. Хоча в першій книзі "Люди Путіна" немає нічого такого, що могло б бути чимось новим для росіян. Я думаю, там вони це прекрасно розуміють, хай не прямо, але якось підсвідомо. Що ось так думає мій сусід. Може я і сам так думаю. А ось книга про те, що було в Криму. Мені було б цікаво, якби вона вийшла російською мовою. Але з однією сторону у видавництва можуть бути проблеми, а з іншої - просто не думаю, що вона користувалася б попитом.
Ви не перший раз в Україні. Як близько Україна наблизилася до Євросоюзу?
- Головна проблема зараз у нас, в Європейському союзі. Напружена ситуація. Міграційна проблема, тероризм. Прагнення реформувати союз, хоча ніхто напевно не знає куди це прагнення приведе. Фактично ні на одне питання у ЄС зараз немає одностайної позиції.
Не скоро Україна остаточно ввійде в ЄС, як мені здається. Так як у вас проблеми. І у нас теж. До того ж в Україні не так вже й багато реформ було здійснено після революції, як хотілося б.
5 
8759
Коментарі