То чому не порозумітися? Волинська трагедія, яка стала ковзанкою для України на шляху до Європи

Україна покладає великі сподівання на польське головування в ЄС. Але чи виправдаються вони? Чи справді Польща буде блокувати вступ України до Європейського Союзу через історичні питання, як про це вже заявила низка польських посадовців? То що заважає нам порозумітися з Польщею у такій благородній справі? Gazeta.ua має для вас відповіді.

"Без вшанування жертв Волині, Україна не увійде до ЄС". Ці слова міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша на Польському радіо запустили в Польщі нову хвилю гучних політчних заяв, що стосуються польсько-українських історичних питань. А в Україні - чергову низку запитань і подиву.

Водночас прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск підтримав свого міністра.

Він сказав: "Україна так чи інакше повинна буде виправдати польські очікування. Вона не буде членом ЄС без згоди Польщі".

У політичних кулуарах заговорили про те, що Польща може використати своє головування у Раді ЄС, яке починається 1 січня 2025 року, для тиску на Україну у питанні Волині. Але Київ дотримується своїх обіцянок! Чому ж дратується Варшава?

Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки

У цьому році польський Сейм ухвалив постанову про вшанування 81-ї річниці подій липня 1943 року на Волині. За неї проголосували 427 депутатів сейму, проти не було жодного голосу, утримались сім польських парламентарів. Варто зазначити, що у 2023 році документ схвалили одноголосно 440 польських депутатів.

Волинська трагедія досі відлунюється в українсько-польських взаєминах. Українці теж пам'ятають ці криваві події, однак наголошують, що Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки, адже тоді були вбиті не лише поляки руками УПА, а й українці – польською Армією Крайовою.

Ми за Україну, але….

Нещодавно президент Польщі в ефірі Polsat News теж прокоментував слова міністра оборони. Анджей Дуда заявив, що Путін напав на Україну, щоб зупинити її інтеграцію в ЄС.

"Якщо хтось говорить, що буде блокувати доступ України до Європейського союзу, то тим самим вписується в політику Володимира Путіна", – сказав Анджей Дуда. – Однак в інтересах України знайти порозуміння з Польщею у всіх важких питанням, в тому числі історичних".

На загал польське бачення виглядає так, що безумовно, місце України в Євросоюзі і НАТО. Але…

"Цей шлях не тільки незворотній, але й необхідний, щоб гарантувати безпеку як Україні, так і всьому регіону та Євросоюзу, – стверджує депутат Сейму від опозиційної партії "Право і справедливість" Марцін Пшидач. - Щоб приєднатися до цих двох організацій, Україні потрібні не тільки внутрішні реформи і мир, а також підтримка найближчих партнерів і союзників, яким є Польща. Ми говоримо з нашими українськими колегами як підтримувати Україну, а також як вирішувати різні проблеми, що виникли у двосторонніх відносинах, йдеться про економічні питання, але також і про історичну тематику. Головне - українській стороні бракує розуміння, наскільки це важлива тема для Польщі та поляків. Для того, щоб Польща допомагала Україні, поляки також повинні цього хотіти, а поляки мають відчуття, що питання Волині належним чином не вирішені. Отже думаю, що ті, хто каже, що Україна потребує Польщі аби вступити до ЄС знають, що треба передусім певні речі спільно вирішити в дусі діалогу та взаємоповаги".

Парламентар наголошує на моральній складові цього питання,- необхідності ексгумації та перепоховання. Мовляв, це християнський обов'язок кожного.

"Моральний обов'язок дати цим людям ім'я, прізвище та хрест на могилі. Більше нічого Польща не просить", - каже Марцін Пшидач.

Загалом лавина подібних звинувачень від польських політиків ніби написана під копірку. Кажуть, що в Польщі ніхто не може зрозуміти, чому українська сторона блокує питання ексгумації та перепоховання. Мовляв, солдати Вермахту, німецькі солдати можуть бути ексгумовані, а польські цивільні жертви – ні.

Сьогоднішні польські парламентарі стверджують, що "заборону на ексгумацію запровадив Петро Порошенко, а від нинішнього президента Володимира Зеленського залежить розблокування цього процесу".

У Польщі цей мораторій сприймають як заборону на ексгумацію, хоча українська сторона, зокрема, Інститут Національної памʼяті пояснює, що це лише відповідь на бездіяльність польської влади, яка роками ігнорувала звернення Києва і не виконувала своїх зобов'язань, передбачених міждержавною угодою 1994 року. Тоді між урядами двох країн було підписано двосторонню угоду про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій. За досягнутою домовленістю Україна відновила польські поховання у Львові на Личаківському цвинтарі, а польська сторона, відповідно, мала відновити таблицю на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві. Таблицю відновили, але без імен полеглих, як це було раніше.

На цьому фоні низка польських політиків продовжує стверджувати, що офіційний Київ мав би взяти до уваги те, як багато доброго поляки зробили за останні три роки для польсько-українських відносин і ухвалити рішення в дусі партнерства та взаємоповаги.

Ми беремо до уваги. Й ми за все вдячні.

Задзеркалля обіцянок

Але ж Україна не відмовляється від обопільної ходи на зустріч одне одному. То чому ж досі не вирішено питання ексгумації? Що цьому заважає?

"Цьому заважає позиція польської сторони, - стверджує в коментарі для Gazeta.ua історик, публіцист, народний депутат України Володимир В'ятрович. - Наразі у Польщі щодо цієї задачі проводять політику ескалації, замість того, щоб її практично розвʼязувати. Це питання дискутується чимало років і постійно замість конкретних дій з польського боку ідуть якісь закиди й звинувачення. Це перейшло у спадок чинному президенту Володимиру Зеленському. І вже сьогодні у відповідь на нашу пропозицію: Україна приведе до ладу всі польскі могили, а ви приведіть до ладу хоча б одну нашу на території Польщі – є декларація, слова Анджея Дуди, що все зроблено, але це не правда. Тобто питання не віришується, а політизується. І наразі ставиться як передумова нашої європейської інтеграції".

За словаим Володимира Вʼятровича, те, що це питання лукаво політизується польськими політиками для отримання якихось дивідентів, підтверджують і державні діячі Посполитої у відставці. Скажімо, про це прямо говорить колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович. Він звинувачує нинішніх посадовців Варшави у бездіяльності й безпідставній політизації питання Волинської трагедії та намаганні завести в глухий кут європейську інтеграцію України.

Український історик і публіцист Володимир Вʼятрович вважає, що тільки взаємне вибачення залишить цей конфлікт в минулому. А до такого кроку Україна готова давно.

"Коли українці й поляки борються між собою, цим користується Росія", - справедливо зауважує історик В'ятрович.

Необхідна формула Івана Павла II

Висловлювання польських урядовців про те, що Україна не буде у ЄС, доки не будуть вирішені історичні питання незрозумілі й для народного депутата від "Європейської солідарності", члена парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща Миколи Княжицького.

Те, що поляки зараз вимагають від України відновити ексгумаційні роботи, на думку Княжицького, за великим рахунком правильно. Адже це християнський обов'язок поховати всіх людей, але такі дії мають бути двосторонніми.

А слова польських колег про те, що Україна призупинила ексгумацію, Микола Княжицький називає дещо маніпулятивними, оскільки це Польща першою припинила виконувати угоду, згідно якої мають берегтися пам'ятки і могили. Тобто коли були знищені українські могили і не відновлені, вважає депутат, це означає, що угода сама по собі перестала виконуватися.

Тобто Польща порушила угоду, вимагаючи її виконувати від України.

"Ми маємо домовитись, що ми проводимо всі необхідні роботи для вичерпування цього конфлікту - і на території Польщі, і на території України. Аби віддати належну пам'ять загиблим, невинним людям, і української і польської національності. Я думаю, ми знайдемо вихід з цієї ситуації", - запевнив Микола Княжицький.

Він зазаначив, що тривалий час у польсько-українських стосунках працювала хороша формула, запропонована папою Римським Іваном Павлом II, до котрої потрібно повернутись, – "Прощаю і прошу пробачення". Адже події на Волині 1943 року були трагічними для обох наших народів.

×