Сльози радості й обійми: як ухвалювали закон про державну мову

38

Фото: Назар ВАЛЬЧУК

25 квітня Верховна Рада ухвалила закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Документ 4 місяці готували до другого читання. За цей час нардепи внесли 2082 правок.

О 9.00 ранку поліцейські перекривають пішу частину вулиці Грушевського з боку парламенту. Пропускають за посвідченнями. Поряд молоді хлопці та дівчата роздають листівки "Проголосуй за мову - захисти майбутнє України".

- Маємо нарешті ментально піти від засилля російського культурного продукту. Закон треба було ухвалювати ще на початку нашої Незалежності, законодавці завжди зволікали. Мовляв мова — не на часі. Насправді — це запорука нашої безпеки, - говорить В'ячеслав з руху "Відсіч".

"Свої закони про державну мову мають Польща, Франція, Литва, Латвія, Естонія, навіть Росія. То чому ж Україна досі не має?", - йдеться у листівках.

На Площі Конституції збираються люди. Між ними і Верховною Радою залізний паркан. На сцені священики Православної церкви України читають молитву.

 

Люди тримають синьо-жовті прапори, розгортають великий прапор. Багато молоді.

 

У руках плакати - "Мова має значення", "Українська мова — Так? Нет", "Кровосісі не пройдуть", "Мова - на часі", "Солов'їна, калинова, державна", "Спершу російська мова - потім російські танки".

 

- Мова - серце нації, тому прийшла морально тиснути на депутатів. Там достатньо зрадників і ворогів. Маємо примусити ухвалити закон. Українці замучені постійним пресом - хвилі колективізації, фізичного винищення. Це все не могло не відбитися на мізках, сприйнятті дійсності. Навіть сьогодні молодь, яка приїжджає з Франківщини працювати до Києва, чомусь зразу переходять на ламану російську. Думають, ніби у столиці їх ніхто не розуміє. Це катастрофа. Будь собою, говори рідною, - каже киянка Ольга.

 

За порядком стежать близько сотні поліцейських і Нацгвардія. За сценою біля Маріїнського палацу - колона з автозаків.

Разом із дружиною і 2-річним сином на акцію прийшов голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

- Вчора озвучили, що Путін видав наказ про "полегшену паспортизацію" населення Донецької і Луганської областей, які під російською окупацією. Його речники заявляють, що там живе "русскоязычное население". Російську мову використовують, як аргумент для агресії. Маємо розуміти, мова - це зброя. Якщо хочемо захистити Україну, так само повинні використовувати українську, як зброю захисту", - говорить Володимир.

 

- Депутати мають до нас дослухатися, варіантів у них не багато, - каже Микола зі Львова. Він у камуфляжі.

Люди продовжують збиратися. Їх вже понад тисяча.

- Слава Україні, - чути зі сцени.

- Героям Слава, - відповідають присутні.

Чоловіки у козацькому одязі б'ють у литавр.

 

Серед мітингарів проходить нардеп Віктор Кривенко. Біля сцени його колеги — Андрій Лозовий, Андрій Іллєнко, Іван Крулько та Юрій Тимошенко.

У мікрофон звертається співачка та телеведуча Анжеліка Рудницька. Поряд із нею автор мовного закону, нардеп Микола Княжицький. Разом з усіма співають гімн України.

 

- Антиукраїнські сили робили багато, щоб зірвати ухвалення закону, залякати людей. Без мови не існує держави. Якби у сусідній Польщі не було державної мови, то поляки говорили би російською і німецькою. Якби не було законів про мови у Балтійських країнах, вони би не були ні в НАТО, ні в ЄС. Їх би просто не було. Не ухвалимо закон — це прямий шлях до окупації. Ми поважаємо російськомовне населення, всі національні меншини, нікого не ображаємо. Всі мають почувати себе вдома. Але це наш дім - дім українців. Переможемо, - говорить Княжицький.

Люди аплодують. Піднімають листівки "Мова - на часі".

 

Рудницька нагадує: вчора виповнилося 40 років, як зник композитор і співак Володимир Івасюк: "Вийшов з дому на півгодинки і не повернувся. А потім, більше ніж через місяць його знайшли повішеним у лісі. Маємо згадати всіх українців, які постраждали, загинули за мову, відсиділи у таборах".

Усі гуртом співають "Червону руту".

- Хочу підтримати. Якщо не буде нашої мови, не буде самоіндефікації, - каже Еля. Вона переїхала до столиці з Сімферополя. Стоїть з малюком, у руках тримає прапорці - синьо-жовтий і ЄС.

 

- Кожен має показати - він депутат чи московський агент. Прямо зараз іду до сесійної зали і буду усіх переконувати голосувати, - каже зі сцени Крулько.

О 10.00 на екрані вмикають трансляцію із парламенту.

- Мова на часі, - гукають люди.

Вздовж паркану, де стоїть поліція, зібралися студенти Київського національного університету імені Шевченка. Вони б'ють у синьо-жовті барабани.

 

- Сьогодні, у чистий четвер, ухвалюємо доленосний закон, - говорить на екрані голова Верховної Ради Андрій Парубій. Закликає депутатів розглянути правки до закону.

- Дякую вам усім, що ви тут, - звертається зі сцени директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко. - Значить ви - за Україну. Так само, як ви були на Майдані, під Конституційним судом, коли йшла боротьба за скасування закону Ківалова-Колесніченка.

Я не буду читати лекції, але запам'ятайте одне - наша мова належить до старопісенних. Вона завжди була на цих теренах. Це не мова окупанта, а мова наших пращурів, високої культури України. Йдучи сюди, я глянув на фотографії на алеї Героїв Небесної сотні. Подивіться в очі цих людей, які віддали життя за Україну. Згадайте їх сьогодні, їхні чисті душі. Вони віддали життя за межу. Бо там, де проходить українська мова, там межа України. Ми не йдемо в Росію чи Польщу, але маємо 100% відстояти територію нашої мови, держави. Чия мова - того держава.

 

Йому гучно аплодують.

Під стукіт литавра сестри Тельнюк співають пісню на вірш Оксани Забужко "Рядок з автобіографії".

- Як дежавю. Десять років тому було і зараз повтор. Знову мовне питання не вирішене і настав час його вирішувати. Бо вже: бути Україні чи ні? - каже казкар Сашко Лірник. - Тягнуть, бо не хочуть. Є дуже потужне колоніальне проросійське лобі. Їх багато в нас. Освіта має бути виключно українською. Дорослих вже не переконаєш, треба на дітях зосереджуватися. Тут зібралася активна частина суспільства, яка розуміє, що таке Україна.

Після виборів президента боятися і труситися не треба. Повороту назад не буде. Може швидкість просування знизиться, але нічого страшного. Ще не знаємо, якою буде влада, але знаю точно - до "Тайожного союзу" ми не підемо. Зараз мусимо згуртуватися. Нас розділяють, шматують - маємо не піддаватися. Це все мій народ, один і той самий. Хоч і по різному голосує.

 

Людей просять мобілізуватися і кликати на акцію своїх друзів. Прийшли колишні колеги по гурту "Гайдамаки" Олександр Ярмола та Іван Леньо.

"Заповіт" виконує під гітару вокаліст гурту "Широкий лан" Святослав Бойко.

- Байдужість, гуманітарне невігластво стало підґрунтям для війни. Мова - це стрижень, на якому тримається єдиний культурний простір. Ті, хто не хочуть закону, для них українці "електорат", а не народ. Зараз маємо стати відповідальними, зокрема за наш рух до Європи, де вільний світ, - каже вчений, донеччанин і колишній полонений бойовиків Ігор Козловський.

 

О 10.40 екран знову перемикають на картинку із сесійної зали. Там говорять, що у Верховну Раду прийшов третій президент Віктор Ющенко та почесний патріарх Філарет.

Показують короткий фільм-звернення від української інтелігенції: "Якщо ти хохол і малорос, ти проголосуєш проти, якщо українець - натиснеш "За".

 

- Ставлю на голосування проект, - говорить Парубій.

- Голосуй, - вигукують люди на площі.

 

О 11.02 Верховна Рада ухвалює закон. "278" - показують цифру на табло.

Люди плескають, обіймаються. Багато хто плаче і витирає сльози. Гримить литавр.

 

Вдруге співають гімн.

- Дякуємо, - вигукують на мітингу.

 

- У мене накотилися сльози. Дякувати Богу. "Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ. Пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд. Ви, байстрюки катів осатанілих, не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде" (Василь Симоненко. - Gazeta.ua). Слава Україні, - каже зі сцени актор Анатолій Гнатюк. Співає пісню "Ой, смереко".

 

Депутати продовжують роботу у парламенті.

 

Запитуємо в кулуарах про ухвалене рішення.

- Закон фундаментальний для розвитку державності. Тепер його мають виконувати чиновники і працівниками місцевого самоврядування, - каже нардеп Павло Кишкар. - Є питання тактичного плану. Коли влада не українізує процеси, які можна українізувати. Наприклад, не проводить ротацію людей у поліції - із заходу на схід та із сходу на захід. Це можна робити без будь-якого закону, просто на правильному рівні.

- Зараз ми у перманентному парламентському виборчому процесі, депутати виконують свої обов'язки на інших фронтах, - пояснює малу кількість колег в залі у попередні дні.

- Головний плюс, що нарешті взагалі врегулювали мовне питання, - говорить нардеп Андрій Іллєнко. - За 28 років Незалежності не мали нормального закону. Якби сьогодні він не прийшов, був би повний провал. Тоді б питання захисту української мови знялося з порядку денного на довгі роки. А так є запобіжник від перетворення України на Малоросію. Тепер є стратегічний документ, який працюватиме на українські інтереси і навряд чи щось вже у ньому змінять.

 

- Робимо справу для наших дітей, - каже голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар. - Так, у законі є перехідний період. Але це дасть можливість перебудуватися державним інстутуціям і створити умови для розвитку української мови.

Закон передбачає курси для всіх бажаючих вивчити, перебудується система надання послуг. Нарешті у кав'ярнях не буде не українського меню. За 5 років будемо читати набагато більше українських книжок, газет, журналів, бачити більше українських фільмів, серіалів. Виробництво стане більш українським. Швидко побачимо рекламу винятково українською, вивіски і багато інших речей. Українці почуватимуться в Україні більше як вдома.

Зараз дуже багато залежить від виконавчої влади. Уряд має створити інфраструктуру підтримки і сприяння мови. Ще дуже багато підзаконних актів, щоб все якомога швидше запрацювало.

Розгляд закону затягували правками, які насправді були спамом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які зміни принесе мовний закон

- Закон перш за все забезпечує права людей, - говорить голова фракції "Самопоміч" Олег Березюк. - Як українців, так і іноземців, які приїжджатимуть і житимуть разом з нами. Коли я приїжджаю у Британію чи США і хочу зробити якусь кар'єру, маю здати екзамен, який дозволить мені це, це і це. Вносили правки, бо хотіли знищити закон, відволікти від нього увагу.

О 12.00 люди на площі поступово розходяться.

- Дивно, що зараз 2019 рік, а нам досі потрібно боротися за очевидні речі. Значить парламент значною мірою ще не є українським. Хто би там не сидів, як в часи Януковича вони сиділи, як і зараз - вони залежать від нас, бояться. Вчора за закон готові були голосувати 231 депутат, а сьогодні - вже 278. Це результат того, що ми прийшли, - каже зі сцени голова організації C14 Євген Карась.

Під парламентом лишаються кілька сотень учасників акції.

×