Сьогодні біля церкви Миколи Чудотворця Набережного, що на столичному Подолі, поховали українського журналіста Георгія Ґонґадзе. 16 років його тіло тримали в центральному морзі Києва.
Близько 9:00 труну виймають з чорного катафалку. Віко труни вкрите грузинським та українським національними прапорами. Заносять через центральний вхід до вівтаря церкви. Біля нього весь час дружина Мирослава Ґонґадзе та доньки — Соломія й Нана. 18 років тому їх хрестили в цій церкві. Покійний був її парафіянином.
За кілька хвилин до церкви під'їжджає автомобіль Юлії Тимошенко. Політик із букетом червоних троянд іде в середину. Із журналістами говорити відмовляється. Швидко повертається.
До церкви час од часу приходять кияни з квітами. Кладуть їх біля труни. Моляться. За годину збирається до сотні людей. Новоприбулі чекають біля входу.
Близько 11:00 до входу підходить екс-спікер Верховної Ради Олександр Мороз із червоними трояндами. Біля нього - охоронець.
"Правильно, що тіло нарешті поховають за християнськими звичаями. Експертизи проведені закордонними спеціалістами і вітчизняними фахівцями. Тіло довго не ховали, бо в мами Георгія були сумніви. Вона не могла змиритися з думкою, що сина забрали, - говорить колишній глава парламенту. Біля нього збираються перехожі. - Вбита молода, талановита людина, яка говорила правду. А хто підводив до таких дій з боку високого керівництва, має встановити суд. Де ще у світі є приклади, щоб 16 років тривало розслідування очевидної справи? Доки Кучма був при владі, шукали додаткові аргументи. Уже все з'ясували. Хто вбивав — дав свідчення. Підтвердив усе. Якщо одна-дві особи уникнуть відповідальності, то в такий спосіб прикопаємо інтереси держави".
Мороз стає біля паркану поруч із людьми, які чекають на похоронну процесію. Говорять про переформатування Кабміну.
Із чорного позашляховика виходить співак Святослав Вакарчук. Говорити відмовляється. Одразу йде до церкви. Повз нього, спираючись на палицю, проходить журналістка Наталка Чангулі.
"Із Георгієм ми познайомилися у 1990-х. Пам'ятаю, як Гія ішов Хрещатиком із заліпленим ротом і плакатом у руках. Люди не приєднувалися до нього, ховали очі. Розуміли — навіть постояти біля нього — небезпечно. В липні 2000-го, за кілька місяців до смерті, написав заяву до генпрокурора, голови Верховної Ради й до президента про те, що його переслідують і погрожують. Знаю, що вручив листа спікеру Плющу. А той відмовився брати. "Живи так, щоб за тобою не стежили". І втік. Гію вбили, бо був безкомпромісний. Його неможливо було ні купити, ні залякати. Це правильно, що його нарешті поховали, а не досі тримають у морозильнику. Люди тепер можуть прийти на могилу до нього. Є ймовірність, що поховання поставить крапку на розслідуванні. Але я не думаю, що так станеться", - розповідає журналістка.
О 12:45 до журналістів виходить політолог Євген Глібовицький. Зачитує з аркуша коротку заяву дружини Мирослави Ґонґадзе.
"Рідні Георгія Ґонґадзе відчувають полегшення, що його тіло поховають. Справа Ґонґадзе не припиняється. Замовників його вбивства рано чи пізно мають засудити. Верховенство права - правильний шлях для кожної країни. А утвердження демократії і свободи слова - найкраща пам'ять про Георгія", - зачитує політолог.
Розповідати більше відмовляється. Повертається до церкви.
Туди по черзі заходять позафракційні нардепи Володимир Парасюк та В'ячеслав Константиновський, "радикал" Ігор Мосійчук, депутат від "Блоку Петра Порошенка" Ірина Геращенко. Також присутні правозахисник Володимир Чимерис, політолог Олександр Палій, екс-нардеп Степан Хмара.
Колишньому нардепу Тарасові Чорновілу журналісти хвилин з 15 не дають пройти до церкви.
"Пам'ятаю його з внутрішньою іронією. Коли людина приходить у журналістику або політику без внутрішньої іронії - це погано. Георгій був упізнаваний і водночас, умів пожартувати і над собою. Якось сказав: "Я грузин за національністю, але готовий віддати життя за Україну". Так і сталося. Деяких побачиш і за півгодини забудеш, а Георгія запам'ятаєш. Коли-небудь істина буде встановлена. Зрештою є свідки, свідки свідків. Головне, щоб була мета - розкрити цю справу", - говорить Чорновіл.
О 13:55 труну виносять із церкви через центральний вхід четверо чоловіків із чорно-білими пов'язками. Попереду люди кидають червоні гвоздики та пелюстки білих і пурпурових троянд. Мирослава Ґонґадзе йде за труною, нахиливши голову. Доньки - в сонцезахисних окулярах. Усі троє ховають обличчя під розлогими чорними капелюхами. Позаду — родичі, друзі небіжчика. Процесія розтягується на кілька десятків метрів. Присутніх - близько 400 осіб.
Труну закопують біля хреста пам'яті новомученикам землі української - жертвам тоталітарного комуністичного режиму ХХ ст. у дворі церкви. Доньки Георгія ховають обличчя за материними плечима. Біля них плачуть нардепи Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та колега Георгія Олена Притула. Поруч - нардеп Мустафа Найєм.
Біля могили за столом із глибокої миски в одноразові 50-грамові стакани насипають коливо — солодку перлову кашу з курагою.
Біля воріт церкви стоїть телеведуча Ольга Герасим'юк, тримає букет троянд. Без макіяжу, очі заплакані.
"Добре, що його нарешті поховали. Бо 16 років людина непокоїлася. Душа, за християнськими переконаннями, була неспокійна. Мама Георгія була переконана, що у морзі не її дитина. Але так само зараз багато матерів, дружин не хочуть визнавати факт смерті своїх близьких, коли їх із фронту привозять. Тут можна зрозуміти маму, яка не давала поховати тіло. Після її смерті було сімейне рішення поховати Георгія. Але почалася війна, тому ховають лише зараз. Підтекстів тут немає. Злочини щодо журналістів ніхто ніколи не вивчить", - говорить Ольга.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це ритуальні забави сатанинських сил". Цитати Лесі Ґонґадзе про справу сина
Тим часом з іншого боку огорожі виникає конфлікт на парковці між церквою і сусіднім медцентром. Чоловік із роздутими губами виганяє людей, які зайшли між машин подивитися на похорон.
"Через вас перекрили всю вулицю. Ідіть звідси. Це приватна власність '", - кричить російською. Наказує охоронцю зачинити ворота парковки на замок.
"'Така він людина, що зробиш", - пояснює людям охоронець, перепрошуючи.
Нардеп Юрій Луценко одним із останніх встигає кинути жменю землі в яму, попрощатись із небіжчиком. Тримає білі й червоні гвоздики. Говорити відмовляється. Розповідає двом жінкам про парламентську кризу.
Починається дощ. Люди розходяться. Мирослава Ґонґадзе з доньками заходять до храму. Люди говорять, що приїде президент Петро Порошенко.
2 
8759
Коментарі