На Донбасі, Луганщині переважають ті, хто втратили своє коріння. У цей регіон на будови комунізму звозили людей різних національностей із цілого Радянського Союзу. Про це у новому номері журналу "Країна" розповів експерт зі стратегічних комунікацій Андрій Ротовський.
"Переважну масу населення Донбасу вирізняє те, що вони є людьми без традицій. Це і визначає їхню ментальність, їхню безшабашність. І вони дуже цінні для українського соціуму, оскільки є динамічними, націленими на дію. Українці ж досить інертні, пасивні", - наголосив він.
Ротовський підкреслив, що Схід та Центр, Захід України дуже різняться між собою: у них різна історія, різні герої, казки, міфи, врешті, відмінна ментальність.
"Однак ця різниця не антагоністична. А це означає, що ми можемо прекрасно співіснувати разом. Біда в тому, що так звана східна "еліта", яка домінує зараз у нашому соціумі, дуже агресивна, і при тому дуже організована. Вона абсолютно не мотивована морально, не знає ні в чому обмежень, тому й така ефективна у рухові вперед, у завоюванні простору для втілення своїх планів", - зауважив він.
Ротовський наголосив, що у бізнесменів із Заходу чи Центру України є коріння, вони причетні до традицій завдяки тому, що чи то самі вийшли із села, чи мають там родичів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія готова витрачати мільйони на русифікацію України - Доній
"А саме селянство є носієм та зберігачем традицій. Тому в цих людей, при всій їхній неоднорідності, існує елементарне розуміння того, що таке добре, а що таке – погано. У наших же східних бізнесменів та політиків все визначає успіх, який вони зводять до грошей і влади. Незважаючи на те, що ці соціуми такі різні, вони не повинні перебувати в антагонізмі, а мають взаємно доповнювати одне одного, опираючись на розуміння, що у сусіда є те, чого не вистачає мені. Однак біда в тому, що нинішня так звана "еліта" для реалізації своїх політичних цілей, для мобілізації електорату готова на будь-які дії", - підкреслив експерт.
Повне інтерв'ю з Андрієм Ротовським читайте у журналі "Країна" № 40 (143) за 18 жовтня 2012 року.
Коментарі
23