Офіс компанії "Бринкфорд" 39-річного Давида Жванії біля Андріївського узвозу в Києві. Поряд із ним — будівля "Діамант-банку", який теж належить колишньому керівникові Міністерства надзвичайних ситуацій. Перед ними — площа зі збудованою в ХІІ столітті церквою Богородиці Пирогощі.
Кабінет Жванії світлий і просторий. Він з усмішкою наливає собі склянку "Боржомі". Гостинно пропонує напої. На столі велика запальничка у формі вежі. Позолочений ніж для розрізання конвертів. Кілька пачок цигарок "Філіп Моріс". Протягом півторагодинної розмови Жванія майже постійно курить.
Зараз у "Нашій Україні" готуються серйозні зміни. Ви берете в цьому якусь участь?
— Так. Це для мене дуже принципово. Хоча я не зовсім розумію, чому президент відтягнув з"їзд, і що саме партія має для себе вирішити. Як політик і людина я втомився від невизначеності. Від того, що мій голос нічого не вирішує. Коли ми постійно кудись то входимо, то виходимо. Безрезультатно ведемо тримісячні переговори про створення коаліції. Підписуємо універсал. Він порушується, а "Наша Україна" ніяк на це не реагує. Незрозуміло, яким чином "Наша Україна" зараз іде в опозицію. У Харкові президент сказав, що він не буде в опозиції до уряду. То до кого ми будемо в опозиції, якщо він залишається нашим почесним головою?
Жванія скаржиться на політреформу, яка спричинила політичну кризу.
— Україну з такою системою влади в світі не сприймають. Європа просто не розуміє, з ким і про що тут можна говорити. У Гельсінкі Ющенко каже, що ми продовжуємо йти до європейських структур. А йому не вірять. Знають, що не вдасться провести через парламент відповідні закони.
Але ж ваша фракція голосувала за зміни до Конституції...
— Я за це не голосував. Мене тоді однопартійці сварили: мовляв, якщо б ми не проголосували, могла б пролитися кров. Я в це не вірив. Ми мали відстоювати свою позицію.
Глава держави назвав "Нашу Україну" акціонерним товариством. Це так?
— Я не розумію, що мав на увазі президент. Для мене, як і для більшості партійців, його виступ став загадкою.
Ви не говорили з Ющенком після цього?
— Ні. Він же спілкується з партією тільки на з"їзді. За два роки ми вперше його побачили. Чому він це сказав і що мав на увазі, ніхто насправді не зрозумів.
Тоді чому ваша партія так тримається за президента?
— Президент має визначитися. Його позиція якраз і є проблемою. А знайти винних завжди можна. Не міг же він сказати, що сам у чомусь винен. Не буде ж він займатися самокритикою. Він же президент.
Загалом міг би...
— Так. Було б дуже симпатично. У будь-якому разі, точно знайшло б підтримку.
Якщо він президент всієї країни, тоді "Наша Україна"— незалежна політична сила. А він не має бути її почесним головою. Партія знайде свою дорогу. Може, стане навіть більш рейтинговою.
Без президента?
— Так. Без президента, — Жванія посміхається.
Ви говорили про це однопартійцям?
— Я казав це в інтерв"ю. Насправді дискусія триває.
Хто має стати новим головою?
— Мене не цікавить прізвище. Ми — серйозна політична сила. Казали, що приведемо Україну до Європи. А європейська партія не повинна мати одне обличчя. Натомість — команду менеджерів, які вміють і знають.
Азаров — це найкращий приклад непрофесійності
Я також не зрозумів, що мав на увазі президент, коли говорив про оновлення облич. Ми що, маємо провести конкурс на залучення нових людей? Політична сила — це занадто складний механізм. Не можна так грубо втручатися. Люди тут сперечаються, виробляють якісь рішення. Це ціле життя.
Одного разу ми вже провели експеримент. Завели до парламенту співачок і музикантів. Маємо дуже музичний парламент. Деяких депутатів знайти неможливо — вони постійно на гастролях.
Ви теж не ходите на всі засідання.
— Так. Але ви ж не можете сказати, що я не беру участі в політичному процесі. Моя присутність в кріслі необов"язкова. У нас придумали якийсь піонерський табір. Ходить жінка з рудою зачіскою, — Жванія показує об"ємну конструкцію на голові, і сміється, — носить журнальчик, в якому кожен має розписатися. Контролювати політика через журнальчик. Видно, що наш спікер — соціаліст.
Ви казали, що вийдете з усіх керівних органів партії...
— Я вийду ще і з партії, якщо вона не прийме остаточного рішення про перехід в опозицію! У парламенті останнім часом відверто знущаються над "Нашою Україною". Ми відкликаємо своїх міністрів. А більшість їх не відпускає. Розповідають, що з цього приводу ще іде діалог. Я, наприклад, ніякого діалогу з ними не веду.
Може, хтось інший веде?
— Так. Але я як депутат не маю до цього жодного стосунку. Для чого мені залишатися в такій системі, де я нічого не вирішую? Ми повинні йти в опозицію, вимагати змін моделі влади і дострокових виборів. Тільки тоді зможемо бути справді політичною силою. А зараз ми просто мародери, які намагаються обдурити людей.
Ви кажете про дострокові вибори. А чому не змогли отримати результат у березні?
— "Наша Україна" була заручницею чужих рішень. Ми не вважали, що першим номером треба ставити прем"єр-міністра пана Єханурова. Політична сила, що асоціюється з націонал-патріотичною ідеєю, з таким першим номером нічого доброго отримати не могла. Протягом усієї кампанії на жодній із зустрічей наш перший номер не згадав назву "Наша Україна".
На перші позиції в списку потрапили люди, які ніколи не мали до партії жодного стосунку. Перша п"ятірка взагалі не брала участі у виборах. Добре, що хоч стільки набрали. Я не те, що не був засмучений від наших 14 відсотків, а здивувався, що ми стільки набрали.
А що думаєте про уряд "професіоналів"?
— Азаров — це найкращий приклад непрофесійності. Він придумав 20-відсотковий податок на додану вартість, цю дебільну дійну корову. Зробив із податку свій бізнес і постійно прагне повернутися до його контролю. Кого там взагалі можна назвати економістом?
А Ахметов із Колесниковим?
— Ахметов — єдиний олігарх у країні. Без влади його бізнес коштуватиме нуль. Усе його виробництво працює на двох принципах: низька зарплата і низькі ціни на енергоносії. Тому що він продає трошки перероблену сировину під назвою "метал". Його роблять люди, які отримують 400–500 гривень і працюють в жахливих умовах. Ахметова не цікавлять високі соціальні стандарти. Йому потрібна влада, щоб це контролювати.
Помічник нагадує Жванії, що вже час іти на зустріч. Той перепитує, на яку саме. Коли чує, що на політраду "Народного союзу "Наша Україна", — відмахується:
— Нічого страшного! Почекають.
Жванія розповідає, чому треба вступати в НАТО. Каже, тоді в нас буде оновлена система оборони і безпеки. Про нинішню систему загального оповіщення розповідає так:
— На ліфті спускаємося у старенький бункер (тоді Жванія очолював Міністерство надзвичайних ситуацій. — "ГПУ"). Мені показують пульт із кнопками. Залежно від загрози на них мають спрацювати різні сигнали. Питаю, де саме ці сигнали спрацюють. Кажуть: тільки в тих місцях, в яких іще залишилися репродуктори з радянських часів. Цікавлюся, чи населення знає, що означає конкретний сигнал. Відповідають — ні.
1967, 20 липня — народився в Тбілісі, Грузія
1991 — закінчив Тбіліський державний університет, економіст. За правління Звіада Гамсахурдії виїхав із Грузії. Жив у Словенії, Австрії, Росії. Став гендиректором компанії "Брінкфорд ЛТД".
1995 — приїхав в Україну
2002 — народний депутат від "Нашої України"
2005 — міністр з питань надзвичайних ситуацій
2006 — народний депутат від "Нашої України"
Одружений, має трьох доньок
2 
1
Коментарі
1