За два роки в Березані виніс два вироки

— Два роки у нас працював Родіон Володимирович, — каже завідувачка канцелярії Березанського міського суду. — Тепер знову вакансія судді.

До травня 2011-го Кірєєв працював у Березані Київської області. Це місто обласного підпорядкування, розташоване в Баришівському районі. До Києва — 80 км. Населення — 17 тис.

Колишній кабінет Родіона Кірєєва поряд із кімнатою голови суду. У приймальні кажуть, голова про Кірєєва нічого не розказуватиме. Його колишня секретарка звільнилася, як тільки шефа перевели в Київ. А помічниця пішла в декрет.

Родіон Кірєєв щодня їздив із Києва на роботу в Березань своєю машиною. Прокидався о п'ятій ранку, розказують працівники суду. На роботі не обідав.

Розглядав переважно дрібні адміністративні справи. Штрафував за появу у нетверезому вигляді, вилучав у дохід держави мобільні телефони у в'язнів місцевої колонії тощо. За два роки Кірєєв виніс два вироки за кримінальними справами. 2009-го міський суд розглянув 60 таких справ.

— Два роки тому в Березані Сергій Баляс, житель села Коржі, зачепив автомобілем двох пішоходів. Від травми один помер, — розповідають у редакції "Березанських вістей". — Кірєєв розглядав її понад рік. Задовольнив позов потерпілого на 132 тисячі гривень. Про це тоді всі говорили.

Винного в ДТП засудили до чотирьох років тюрми. Але суддя забув вказати, з якого числа засуджений має відбувати покарання. І не змінив запобіжний захід — підписку про невиїзд на арешт. Виконавча служба Березанського міського суду відмовилася виконати вирок. Винуватець ДТП сам прийшов у міліцію. Але в тюрму його не взяли. Мовляв, сталася судова помилка й вони не знають, що робити. Чоловік досі ходить із цим вироком.

— Кірєєв боїться судити, — вважає колишній редактор газети "Баришівські вісті" 46-річна Наталія Кириленко. Вона скаржилася у Березанський суд на роботу виконавчої служби. — Мою скаргу розглядав майже чотири місяці. Кожну минуту оголошував технічну перерву в засіданнях. Як піде в дорадчу кімнату, так і пропаде на годину.

Чотири роки тому співзасновники газети — Баришівська райрада та райдержадміністрація — звільнили Наталію Кириленко з посади. Вона через суд вимагала поновити її. Виграла справу. Районна влада рішення суду проігнорувала.

Кириленко подала в Березанський суд позов на бездіяльність судових виконавців. Його розглядав Кірєєв.

— Він мене дурив, — зітхає екс-редактор. — Призначить судове засідання на дев'яту ранку. Я прибіжу і жду. А він іншу справу розглядає. Потім каже: "Наталіє Євгенівно, ви ж бачите, як я зайнятий. А мені ще в Київ додому. Подождіть". І переносить суд.

У лютому 2011-го суд відмовив Наталії Кириленко. Вона поскаржилася у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на неправомірні дії Кірєєва.

— Мене просили забрати скаргу, — згадує. — Бо він саме написав прошеніє про перевід на роботу в Печерський суд Києва. Йому, мовляв, їздити важко, в нього мама хвора. Але я не забрала. То Кірєєв хорохорився в суді, що мені скарги не допоможуть, бо він дружить із сином голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

×