—?Щойно стою на зупинці, підходять незнайомі — і стандартне запитання: як там у політиці? Ніколи не знаю, що відповідати на таке. Чи казати "зле", чи ставати і довго розмовляти з людиною? — сміється 48-річний Олесь Старовойт, депутат Львівської обласної ради від УДАРу. — Колись просили "передайте Ющенку". Зараз говорять: "А скажіть Кличку", — піднімаємося на четвертий поверх. — Люди схвильовані. І, що дуже важливо, хочуть дискутувати, мають свою думку. Бо колись готові були лише слухати.
Зустрічаємося в суботу. Пропонуємо депутату піти на каву або до редакції. Старовойт обирає редакцію.
А про що говорять?
—?Про єдність опозиції, амбіції політиків. Усі розуміють, що тільки рейтинговий кандидат із підтримкою на Сході та Заході країни здатний реально конкурувати з Януковичем.
Говорять про малі зарплати, особисті трагедії. Людям потрібні гроші на лікування, харчування. Старші просять знайти роботу для внука. У вузі йому розповідали політекономію 1990?х, він отримав диплом економіста, але не має жодних сучасних знань. Ще й гроші платив за навчання. Так у більшості приватних вузів. Просто дурять батьків.
Із депутатського фонду маю можливість дати по тисячі-дві гривень. Але похвалитися, що допоміг багатьом, не можу, — Старовойт сідає в крісло біля вікна, закидає ногу на ногу. Від кави відмовляється.
Скільки грошей вам вистачає, щоб почуватися комфортно?
– 3–3,5 тисячі гривень у місяць. І я не завжди заробляю такі гроші. В нас у сім'ї потреби невеликі. Їжджу трамваєм, — розводить руками.
В Україні жити комфортно?
—?Так, ніколи не збирався звідси виїжджати. Навіть відчуваю кайф у тому, що є багато роботи і треба купу всього змінювати.
Що варто змінити?
—?Людей потрібно змусити повірити у свої сили і прищепити відповідальність — за себе, за сім'ю. От, наприклад, у вуйка Василя сусіди й знайомі питають, за кого голосує. Бо він — порядний чоловік, багато працює, чесно заробляє, не смітить у під'їзді. Якщо людина здатна брати відповідальність за колектив, мікрорайон, населений пункт — це пряма дорога в політику.
Відповідальних було багато на зламі 1980–1990-х. У помаранчеву революцію такі першими подалися на Майдан. Але ця відповідальність має бути пошанована, приводити до результату. А в нас перемогли особисті амбіції політиків. Суспільство розчарувалося, — Олесь Миколайович потирає руками стіл і кладе їх на коліна.
У чому головна проблема влади?
—?Бюджет перетворився у кормушку для чиновників. Тому низька якість робіт, що контролюють місцеві органи влади. Торік на дороги Львівщини потрачено мільярд гривень. Безпрецедентно. Але цієї весни львівські дороги назвали найгіршими в Україні.
Ми кажемо, що не хочемо бути країною третього світу. Та ми зараз не можемо конкурувати навіть із третім світу. Реальні інвестори не йдуть в Україну, бо нема умов для розвитку бізнесу, для чесного заробляння коштів.
Від заробітчан в економіку області приходить десь мільярд доларів на рік. Вони ці гроші сьогодні вкладають у три речі. Перша: освіта дітей. Але часто обирають не ті заклади, тому маємо масу дипломованих безробітних. Друга річ: будують і купують житло. Тому воно росте в ціні. Третє: купують автомобілі. Логічно було б створити інвестиційний фонд — державний, комунальний. Люди вкладали б у нього гроші під хороші відсотки. Ті йшли б в оборот на користь області — будували б дороги, медичні заклади.
Старші люди говорять, що, мабуть, не дочекаються покращення.
—?Нам потрібно років 15?20. Угода з ЄС допоможе вирішити чимало проблем. Отримаємо партнера і контролера, який підганятиме нашу владу. Європа заставить відремонтувати лікарні, розвивати освіту, менше красти. Наш хліб низької якості, псується на другий день — цього не буде.
Але Росія не змириться. До 30 відсотків нашого експорту йде через "гривня-рубль". У якийсь момент Москва відмовляється проводити операції через рубль. Скаже: будемо рахувати тільки через "євро-рубль". І от на український ринок викидається велика кількість гривні з метою скупити валюту для розрахунку — євро чи долар. Відбувається девальвація гривні. Знецінюються і так малі зарплати українців. Буде ажіотаж, паніка.
Що доброго в нас сьогодні?
—?Відповідальних людей стає більше. "Дорожній контроль" трясе всі дороги по країні, даїшники бояться, коли їх знімають на телефон. Рух "Чесно" змусив УДАР почистити списки до Верховної Ради.
Локальні виступи — це сигнал для влади, що вона не контролює ситуацію в країні. Якщо не буде знайдено механізму діалогу з громадянами — саме діалогу, а не репресій — рано чи пізно це виллється у значимий соціальний протест.
Як країну перевести в іншу якість?
—?Кожному треба чимось пожертвувати персонально. Наприклад, перестати красти. На два-три роки вжати всі державні програми, особливо по силових структурах, "покращенню" життя депутатів Верховної Ради, президента, Кабміну. Максимум коштів віддати медицині. Будувати якісні дороги. І ні в якому разі не "ужимати" соціальні видатки — нещасливі люди не створять щасливу країну.
На що українці сподіваються, чого бояться насамперед?
—?Тут люди єдині на Сході і Заході. Хочуть мати мінімальні стандарти життя й успішну країну, якою можна гордитися. А бояться найбільше, що завтра буде гірше. В українців дуже сильна оця прив'язка — дбати за наступні покоління, дітей, онуків. Цим ми в кращу сторону відрізняємося від прагматичної західної і від достатньо безвідповідальної у цьому сенсі східної цивілізацій. Тут ми подібні до євреїв.
Яким бачите це майбутнє?
—?Я — поінформований оптиміст. Має бути краще, але потрібно покласти чимало зусиль. Це ж як у приватному житті — багато працюєш, чимось жертвуєш, у чомусь себе обмежуєш, концентруєшся на головному — неодмінно буде успіх. Але без взаєморозуміння в сім'ї, серед партнерів досягти його майже неможливо.
Має шість гітар
Олесь Старовойт народився у місті Старий Самбір на Львівщині. Закінчив філософський факультет Львівського університету ім. Франка. Учасник мітингів проти війни в Афганістані, активіст правозахисних організацій "Довір'я", "Міжнародна амністія". Зі студентських часів Старовойта звуть Олесем. Хоча насправді він — Олександр.
1995 року запустив на Львівському телебаченні програму про музику "Дека". У ній вперше помітили групу "Океан Ельзи". Був головним редактором Львів-ТБ. Працював у виборчому штабі Віктора Ющенка 2004-го. Його двічі обирали депутатом Львівської облради.
Заробляє придумуючи бізнес-проекти. Має близько 3 тис. грн на місяць. Донька Катерина, 11 років, займається тхеквондо. Дружина 47-річна Ауріка — викладач економічного факультету Львівського університету ім. Франка. Живуть у двокімнатній квартирі. Востаннє відпочивав 11 років тому. Зрозумів, що пасивний — не для нього.
—?Граю вдома на електрогітарі. Всього маю шість. Стоять у спальні в рядочок на видному місці. Найкраща — раритетна "Ґібсон Лес Паул" 1970-х років випуску.
6 
1
Коментарі
17