"В одних країнах саджають за ґрати, в інших — розстрілюють без суду"

 

— Не бережете здоров'я, — каже колишній міністр закордонних справ 56-річний Володимир Огризко народному депутату Анатолієві Гриценку. У середу останній виходить на перекур із київського ресторану "Мон Амі".

— Я обіцяв кинути на другий день після інавгурації. А президентом став Янукович, — усміхається 56-річний Анатолій Гриценко.

Повертається за 5 хв. Зустріч переносили кілька разів через складну ситуацію в країні. Гриценко практично весь час перебував на Майдані. Додому приїздив о п'ятій ранку поспати кілька годин.

У якій точці перебуває Україна після розстрілу протестувальників на вулиці Грушевського?

— Влада свідомо перейшла межу. Вбивали снайпери, стріляли в голову. До того були вибиті очі в учасників протесту, є поранені журналісти. Влада повинна зупинитися, бо снайпери є і на Майдані. Якщо теж ­вступлять у дію, хто стане мішенню?

Усередині протистояння опиниться Янукович?

— Він уже зараз — там. Бо тільки Янукович відповідає за те, що відбувається. Таку систему влади вибудував 2010 року.

Янукович демонструє силу — він такий безстрашний і товстошкірий? Чи відчуває, що з боку Майдану немає рівносильного переговор­ника?

— Насправді Майдан уже переміг. Ще півроку тому ми не говорили, що країна може піднятися і півмільйона людей вийдуть на вулицю. Опозиція могла вивести п'ять тисяч: частина з них партійці, а решта — за гроші. Зараз вийшли без жодних закликів. В Україні виявилося більше громадянської позиції, козацького духу, ніж ми думали. Майдан показав, що Україна — не Росія. Там, коли бачать ОМОН, розбігаються. У нас, коли брутально застосовують силу — виходять ще більше і не бояться. Жахливе відео побиття людей зі зв'язаними руками під Адміністрацією президента 1 грудня знімали міліціонери. Вони ж викинули на екрани. Хотіли посіяти страх, щоб люди сиділи вдома. А їх вийшло ще більше.

Останні кілька років політики говорили: буде на вулиці 100 тисяч людей — і режим упаде. Вийшли в кілька разів більше людей, а влада встояла. Чому?

— Люди виявилися відповідальнішими й активнішими за тих, хто взявся керувати Майданом. Коли на віче 19 січня освистували трьох лідерів — це вже серйозний сигнал. Це теж результат Майдану. Він, як рентген, просвічує і тих, хто на сцені, й тих, хто на вулиці. Майдан показав, що завершилась ера опозиціонерів, які приїздять на мерседесах у супроводі охорони, з прес-службами і камерами для піару.

Майдан — це унікальне середовище. Подивіться, на Майдані немає міліції, СБУ, прокуратури, суду — і при тому там безпека і спокій. Немає начальників-підлеглих, мерів, виконкомів чи уряду. При тому цілодобово — і в сніг, і в дощ — забезпечується життєдіяльність десятків тисяч людей. Це справжнє, природне самоврядування, до якого ще й близько не доросли оті міські, районні чи селищні ради, які ми обираємо і на утримання яких витрачаємо величезні кошти.

Щодня людей викрадають, б'ють, у них стріляють. Янукович нічого й нікого не боїться?

— Чимало західних країн прикривають наших корупціонерів. Тримають гроші, які ті вкрали в Україні, в своїх банках. За рахунок них вирішують свої економічні потреби. Наприклад, Австрія заплющує очі на оборудки Клюєва, Азарова. Не треба допомагати нам — виконуйте свої закони. Не розказуйте про європейські цінності — демонструйте їх.

Але зараз, коли є вбиті, Захід починає реагувати інакше. США відкликали візи кільком нашим високопосадовцям, які причетні до насилля.

Після того, що сталося, влада може почути постріли у відповідь. І це буде неконтрольовано. За жорстокість і вбивства владі доведеться відповідати — це лише питання часу. Форма залежатиме від толерантності суспільства. В одних країнах саджають за ґрати, в інших — розстрілюють без суду.

Не шкодуєте, що заявили про відмову від мандата народного депутата?

— Я прийняв рішення — не брати участі у злочинах, які чинить Верховна Рада. Кинув на стіл мандат і вийшов звідти. Тепер мені легше спілкуватися з офіцерами, з "Беркутом". Кажу їм: є присяга на вірність українському народу, а не якійсь особистості. Якщо від вас вимагають стріляти по мирних протестувальниках — кладіть рапорт на стіл і не виконуйте злочинних наказів.

Чому не бачимо рапортів силовиків, заяв про відставку високопоставлених чиновників, послів?

— Значить у державі червива кадрова політика. Вона продукує безпринципних моральних уродів.

Чим можна послабити вертикаль влади? Як має діяти опозиція, люди?

— Ключова річ — відновлення довіри. Бо неправильно, коли лідерів опозиції освистують. ­Кожен повинен зробити висновки.

16 січня опозиція могла й повинна була зупинити шабаш у парламенті. Фізично. Могли викинути Калєтніка (комуніст Ігор Калєтнік — перший заступник голови Верховної Ради, який проводив засідання і ставив на голосування закони. — "ГПУ"), поламати йому мікрофон. Чомусь від трьох лідерів опозиційних фракцій не було ­команди. Стояли й безпомічно дивилися. Хотілося б думати — через нерішучість, а не загравання з владою. Бойові дії, що роз­гортаються, показують: лише спільно можна досягти результату. Зараз кожна година має значення. Із сусідньої держави дуже уважно спостерігають і чекають, коли до них звернуться по допомогу.

Можливе запровадження надзвичайного ­стану?

— Його легко ввести, але дуже важко втри­мати. Надзвичайний стан — це, зокрема, комендантська година, патрулювання міліції та внутрішніх військ. Дехто на Майдані чекає запровадження надзвичайного стану. Найактивніші кажуть: нехай мусора походять по вулицях вночі, то в нас хоч зброя з'явиться. Бо наша міліція ні битися не вміє, ні стріляти. Тисячі одиниць зброї буде вкрадено.

Які кроки повинен зробити Майдан?

— План має бути один. Не можна, щоб кілька людей виходили кожен зі своїм, як це було на початку грудня. Не буде одного плану — Майдан житиме своїм життям, а сцена своїм.

Життя виведе на правильний шлях. Було багато диктаторів, які думали, що правитимуть вічно. Тим, хто зараз так хоче, треба подивитися історію: хтось у в'язниці, когось розстріляли, когось — тягали по вулиці.

Гриценкові телефонує дружина. Питає, чи все гаразд.

— Так, усе добре, — усміхається.

Балотувався в президенти

— Я обирався до парламенту України, а не Північної Кореї, — заявив Анатолій Гриценко 17 січня й подав заяву про відмову від мандата. — Працювати у Верховній Раді, яка своїми законами порушує базові конституційні права 45 мільйонів громадян і перетворює державу на диктатуру, — не можу.

Так відреагував на закони: два роки арешту за поширення інформації про суддю чи його родину, півроку — ­ві­домостей про міліціонерів, 15 діб ­арешту за носіння каски, два ­ро­ки тюрми за колону з понад п'ять авто. — "ГПУ"), прийняті Верховною Радою 16 січня.

Народним депутатом уперше став 2007 року на позачергових виборах. Був у першій п'ятірці блоку "Наша Україна — Народна самооборона". 2010-го балотувався в президенти — посів дев'яте місце серед 18 кандидатів. Набрав 1,2%. На останніх парламентських виборах був №3 у списку "Батьків­щини".

Працював міністром оборони в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Гриценко є полковником запасу. Вдруге одружений — із журналісткою Юлією Мостовою. Від першого шлюбу має сина Олексія та доньку Світлану, від другого — доньку Ганну. В дружини від першого шлюбу є син Гліб.

— Через Майдан не був присутній навіть під час одруження доньки 14 грудня, — каже Гриценко. — В той день якраз вів колону пікетувати Міністерство оборони.

×