— Богдане Васильовичу, — запитую керівника філії "Холодний Яр" національного заповідника "Чигирин" 50-річного Богдана Легоняка. — Багато хто думає, що українці центральних, південних і східних областей не здатні були на таку боротьбу, яку провадила УПА в Західній Україні?
— Чому нездатні? Я маю документи міністерства держбезпеки СРСР, датовані 1952 роком. Чекісти пишуть звіт про ліквідацію у Вершацях, що в Холодному Яру, "бандформування УПА". Зважте, після війни вже минуло сім років сталінської тиранії.
Що спільного між УПА та Холодним Яром?
— І ті й інші хотіли незалежності України. І упівці, й холодноярці боролися з окупантами збройно. Обох зманювали пропозиціями про перехід на бік ворогів. І в Холодному Яру, і в Українській повстанській армії на пропозиції окупантів відповіли відмовою. Всюди повстанців активно підтримувало місцеве населення.
Які відмінності?
— Холодноярці були озброєними селянськими загонами з чіткою прив'язкою до землі. Вони трималися своїх хат. Їх важко було організувати й підпорядкувати єдиному центральному командуванню. Свою негативну роль зіграла рання загибель отамана Василя Чучупаки. Згодом, коли Україна загорілася у вогні селянських повстань, холодноярці зробили спробу піти збройно на столицю. До Холодного Яру з південних степів прибула дивізія Костя Блакитного. Але почувши, що їхні села на Херсонщині нищать, повернулися їх рятувати. Решта теж не хотіла воювати далі власного села. У багатьох не було самоідентифікації, як власне українців. Селяни не вміли читати й писати. Однак навіть неосвічені, вони тягнулися до України. Після загибелі в Чигирині більшовицького отамана Коцура, більшість його вояків пішла не до більшовиків, а в Холодний Яр до повстанців.
Чим від них відрізнялася УПА?
— Це була армія в класичному розумінні: зі своєю армійською дисципліною, централізмом, міцним підпіллям, досвідом партизанської боротьби. Далося взнаки тривале перебування Галичини під владою Австро-Угорщини та Польщі. Це були свідомі, вільні, освічені люди без селянської прив'язки до землі. Вони вже бачили ворога 1939 року й знали, чого від нього чекати. Радянська влада у 1920-х ще трохи церемонилася з українцями. А в 1940-х на Галичині совіти не мали жодних сантиментів. Та в них і не було потреби. Населення зовсім не вірило в їхні амністії, чого не скажеш про Холодний Яр 1920-х.
Чому в Холодному Яру під час війни та після її закінчення не було такого повстання проти комуністів, як у 1920-х?
— Після утвердження радянської влади, Холодним Яром добре погуляв репресивний апарат. Були зрубані під корінь найменші ростки майбутніх визвольних рухів. Репресували навіть тих, хто й не думав про боротьбу. Завезли й поселили багато людей з інших країв. Радянська влада вміла убезпечити себе від партизанської боротьби.
1 
1
Коментарі
2